Poplar grew from field to field

Від поля до поля виросла тополя,
Та й скажи, дівчино, коли будеш моя? (двічі)

Пощитай, козаче, всі зорі на небі,
Як перещитаєш, вийду ж я за тебе. (двічі)

Ой як тяжко, важко ці зорі щитати,
А ще тяжче, важче ой любов забувати. (двічі)

Козак полем їде, під ним кінь басує,
Підійди, дівчино, з коня поцелую. (двічі)

( ...бачив таку любов мати,
Щоб вірну дівчину з коня цілувати?)

Від поля до поля виросла тополя,
Ой скажи, дівчино, коли будеш моя? (двічі)

Пощитай, козаче, всі зорі на небі,
Як перещитаєш, вийду ж я за тебе. (двічі)

Ой як тяжко, важко ті зорі щитати,
А ше тяжче, важче любов забувати. (двічі)

Сіяв козак гречку, вродив овес,
Та й ой чом не по правді же,
Ой та й не жи до любові,
Мой милой живеш?

Мой милой живеш,
Та як прийде вечір же,
Ой ше й тьомная ж і нічка,
Й до другої йдеш.

До другої йдеш,
Та й а до мене, милой,
Ой голубоньки сизой,
Голос подаєш.

Голос подаєш,
Та й обсади ж мила,
Ой голубонька ж і сиза,
Й вишеньками жи двір.

(Вишеньками двір,
Ой шоб не заходив,
Вітер не заносив,
Голосочок мій.)

Ой ходила дівчинонька по лісочку,
Та й сколола ой білу ніжку на терночку. (двічі)

Болить, болить та біла ножка, болить больно,
Ходив козак ой до дівчини та й не довго. (двічі)

Ходив козак та до дівчини три годочки,
А дівчині ой показалося – три деньочки. (двічі)

Беруть, беруть миленького у солдати,
Та й забула ой дівчинонька розпитати. (двічі)

Ой забула та дівчинонька розпитати:
«Ой чи мені ой заміж іти чи гуляти?» (двічі)

«Гуляй, гуляй, ой дівчинонько, як гуляла,
Та й не кажи та всієй правди, що казала». (двічі)

З горки на горку й дорожка лежить,
Нема мого милого – не можу я жить,
Да раз, да горазд, да два,
Нема мого милого – не можу я жить.

Піду до ворожки та й буду ворожить,
Яка в мене карта на серці лежить,
Да раз, да горазд, да два,
Яка в мене карта на серці лежить.

Та й випала карта – бубновий валєт,
Ждала до півночі, а милого нєт,
Да раз, да горазд, да два,
Ждала до півночі, а милого нєт.

З півночі звернуло, як милий прийшов,
На стіл похилився та й тяжко здихнув,
Да раз, да горазд, да два,
На стіл похилився, так тяжко здихнув.

А я ждала, ждала, до нього підійшла:
“Чого ж, чого, милий, тоска налягла?”,
Да раз, да горазд, да два,
“Чого ж, чого, милий, тоска налягла?”

“Чого ж, чого, милий, учора не прийшов?”,
“Вийшов на крилечко – дрібний дощ ішов",
Да раз, да горазд, да два,
“Вийшов на крилечко – дрібний дощ ішов".

“Одури, козаче, ж ти матір свою,
Ти вчора проводив подружку мою!",
Да раз, да горазд, да два,“Ти вчора проводив подружку мою!”

“Одури, козаче, ж ти батька свого,
Я вчора гуляла – дощу не було!",
Да раз, да горазд, да два,
“Я вчора гуляла – дощу не було!”