Poplar grew from field to field

Від поля до поля виросла тополя,
Та й скажи, дівчино, коли будеш моя? (двічі)

Пощитай, козаче, всі зорі на небі,
Як перещитаєш, вийду ж я за тебе. (двічі)

Ой як тяжко, важко ці зорі щитати,
А ще тяжче, важче ой любов забувати. (двічі)

Козак полем їде, під ним кінь басує,
Підійди, дівчино, з коня поцелую. (двічі)

( ...бачив таку любов мати,
Щоб вірну дівчину з коня цілувати?)

Від поля до поля виросла тополя,
Ой скажи, дівчино, коли будеш моя? (двічі)

Пощитай, козаче, всі зорі на небі,
Як перещитаєш, вийду ж я за тебе. (двічі)

Ой як тяжко, важко ті зорі щитати,
А ше тяжче, важче любов забувати. (двічі)

Сіяв козак гречку, вродив овес,
Та й ой чом не по правді же,
Ой та й не жи до любові,
Мой милой живеш?

Мой милой живеш,
Та як прийде вечір же,
Ой ше й тьомная ж і нічка,
Й до другої йдеш.

До другої йдеш,
Та й а до мене, милой,
Ой голубоньки сизой,
Голос подаєш.

Голос подаєш,
Та й обсади ж мила,
Ой голубонька ж і сиза,
Й вишеньками жи двір.

(Вишеньками двір,
Ой шоб не заходив,
Вітер не заносив,
Голосочок мій.)

Зійди, зійди, місяченько, та й на той перелаз,
Де з козаком розмовляла, може в останній раз. (двічі)

– На добраніч, дівчінонько, іди додому ти,
Завтра вранці, чім скоріше, до мене виходи. (двічі)

Не пішла дівчіна спати, гуляла у саду,
Чув я, чув я, як розмовляла з іншим у саду. (двічі)

– Я до тебе більш не прийду, нехай той другий йде,
Єсть у мене гарна дівчіна, вона ж мене жде. (двічі)

Я з тобою полюбились, сухі дуби цвіли,
Як з тобою розходились, зелені пов’яли. (двічі)

При долині кущ калини, в річці тіхая вода.
Ти скажи, скажи, калино, як попала ти сюда? (двічі)

Як то ранньою весною хлопець бравий проїжав,
Цілувався, любовався, а потом з собою взяв. (двічі)

Обєщал мене, калину, посадить в своїм саду.
Недовіз, на землю кинув, думав що я пропаду.

Я за землю уцепилась, кріпко на ноги стала,
Назавжди тут поселилась, де вода і солов’ї. (двічі)

Вони гілок не ламають, цвіт мой білий бережуть.