Digital archive of folklore

Да повій, вітер, да буйнесенький
З глибокого яру же,
Прибудь, милой, ой да чорнобривой
З далекого кра(ю).

Да ой рад би я да повівати -
Яр дуже й глибокий,
Ой рад би я до тебе прибути -
Край дуже дальок(ий).

Да глибокі(високі) да явірочки,
Й а ще вищі кручі же,
Ой як мені же ой да й надоєло
Миленького жду(чі).

Да ждала год я, да ждала другий,
Да й не могла дождаться же,
Ой найняла ой да чорний ворон
Листа пересла(ться).

Да летить ворон, да летить чорний,
Та й летючи кряче же,
Передай же ой да тій дівчині,
Хай вона й не пла(че).

Да нехай вона да й не плаче,
А я тут не журюся,
Нехай вона ой да іде заміж,
А я й оженю(ся).

Да ой щоб тебе да й женихала
Лихая й година же,
Як зв'язала ой да білі ручки
Малая дити(на).

Да ізв'язала да білі ручки -
Ніхто й не розв'яже,
Ніхто ж мені ой да молоденькій
Правдоньки не ска(же).

Ой, усі зорі піднялися, ой, а місяць підбився,
Ой, усі хлопці на вулиці, ой, а мій опізнився,
Ой, усі хлопці на вулиці, ой, а мій опізни(вся).

Ой, чого, чого запізнився, ой, що дома немає,
Ой, в чистому полі край Дунаю, ой, коня напуває,
Ой, в чистому полі край Дунаю, ой, коня ж напу(ває).

Ой, а кінь ірже й води не п’є, та й дороженьку ж чує,
Ой, десь мій милий, чорнобривий, ой, з другою й ночує,
Ой, десь мій милий, чорнобривий, ой, з другою й но(чує).

Ой, ночуй, ночуй, розсукин син, ой, ночуй, обнімайся,
Ой, а до мене молодої, ой, повік не являйся,
Ой, а до мене молодої, ой, повік не явля(йся).

У полі береза, у полі кудрява,
Та хто йде – не минає, ой березу лама(є). (двічі)

Та хто йде – не минає, березу ж ламає,
Та й горе (ж) тому жити, ой хто пари не ма(є). (двічі)

Та горе ж тому жити, хто пари не має,
А ще гірше тому, ой хто по дві коха(є). (двічі)

Світає-дняє, милого ж немає,
А вже світ біленький, як прийшов мій миленьк(ий). (двічі)

Прийшов він до хати, сам лягає спати,
До стіни очима, а до мене плечим(а). (двічі)

Ой у полі дві тополі, одна одну перехитують,
А в козака дві дівчини, одна одну перепитують.

«Подружечко, любесенька, чи бачила мого милого?»
«Ой бачила, ще й питала, ще й трошечки з ним постояла.

Він все стояв і мене питав, чого вчора не виходила?» (двічі)

Ой на горі чорнобил по дорожці стелиться,
А мій милий Михайло в другім селі жениться. (двічі)

«Запрягай, брате, коня, коня вороненького,
Та й поїдем в те село, до мого миленького». (двічі)

Приїхали в те село, щось мені не весело,
Гляну на подвір’ячко – в милого весіллячко. (двічі)

«Піди ж, мила Тетяно, щось до нас приїхало,
Чи твоя родинонька, чи моя дружинонька. (двічі)

Ой ти, мила Тетяно, оставайся дівкою,
Оставайся дівкою, я поїду з жінкою». (двічі)

Понад садом, садом та пшениченька ланом,
Та пшениченька ланом,
Горою, горою овес.

Горою овес,
Да не по правді козаче, не по правді, соколе,
Зі мною, зі мною живеш.

Зі мною живеш,
Да як вечір настане, а як вечір настане,
До другої, до другої йдеш.

До другої йдеш,
Да мені молоденькій, а мені молоденькій,
Жалю, жалю завдаєш.

Понад садом, садом та пшениченька ланом,
Та пшениченька ланом,
Горою, горою овес.

Да ясно-красно жи й а де сонечко сходить,
А низенько, низенько й захо(дить).

Низенько заходить,
Да славний парєнь, да й уже ж він жонатой
Да й до дівчи-, до двічини хо(дить).

До дівчини ходить,
Да ой не ходи жи да до мене, й козаче,
Бо й уже жи ти, бо вже ти жона(тий).

Уже ти жонатий,
Та як будеш да до мене ой ходити,
Да й убий сво-, й убий свою жонку.

.

Ой дубе ти, дубе, дубе зелененький,
Що на тобі, дубе, два голуби гуде.

А третя голубка сидить та воркоче,
Що козак дівчину покинути хоче.

«Хоч кидай – не кидай, плакать я не буду,
Піду в сад зелений, про тебе забуду».

Піду в сад-садочок та й вирву листочок,
Та й понакриваю милого слідочок.

Щоб роса не впала, пташки не стоптали,
Щоб мого милого другі не кохали.

Кохали, кохали та й причарували –
Несолену рибку вечерять давали.

«Вечеряй, вечеряй, та й не сумнівайся,
Як немає пари – зі мною кохайся».

«Єсть у мене пара та ще й дві дитини,
Розриваю серце на дві половини.

Розриває серце, розрива печінку,
Та все через діток, та все через жінку». (двічі)

Ой у полі полинок, чом не стелисся?
Молодий пареньок, чом не женисся? (двічі)

Чи тобі, полинок, в полі росту нема?
Чи тобі, пареньок, в селі дівки нема? (двічі)

“Ой нема, ой нема, ох, тільки Галя одна,
Тільки Галя одна, та й ту звів я із ума. (двічі)

А я звів її з ума, ох, а сам сів на коня,
А сам сів на коня: “Прощай, Галочко моя!” (двічі)

І шумить, і гуде, ой, край віконечка,
“Вийди, Галю моя, й до світ сонечка!” (двічі)

“Ой не вийду я, ох, ти ж покинув мене,

Ти ж покинув мене, не вертайся до мене. (двічі)

Ти ж покинув мене, ох, не єдиночку,
Ти ж покинув мене, ще й дитиночку!” (двічі)

Та й усі зорі піднялися, й а місяць підбився,
Та й усі хлопці на вулиці й, та й а мій опізни(вся).

Та й а мій опізнився,
Та й чого ж він й опізнився й, та й що дома нема(є).

Та й шо дома й немає –
Він в чистім полі край Дунаю й, він коня й напува(є).

Він коня напуває,
А й а кінь ірже ж, води й не п’є й, та й шлях-дорожку й чу(є).

Та й шлях-дорожку й чує,
Ой десь мій милий, чорнобривий, та й з другою й ночу(є).

Він з другою й ночує,
Ой ночуй, ночуй, мій миленький, та й ближче й пригорта(йся).

Та й ближче й пригортайся,
Та й а до мене й, молодої, та й більш не поверта(йся).

Ой зайди, зайди, ти, місяцю, на ту пору,
Ой прийди, прийди, да мій милой на розмо(ву). (двічі)

Та й прийди, прийди, ти, мій милой, на розмо(ву)
Ой болить, болить, та серденько й за тобо(ю).(двічі)

Що в тебе болить, а мені байдуже,
Було б не любить, да з первого разу й ду(же). (двічі)

Ти мене любив, я в тебе вкохалася,
Ти ж сів, поїхав, да й кому я й зостала(ся)? (двічі)

Ти сів, поїхав паровой машиною,
Мене покинув да з малою дитино(ю). (двічі)

Ти сів, поїхав лугами-берегами,
Мене покинув да з лихими ворога(ми). (двічі)

Ох та ідут воли в чисте поле, та й а овечки з по(ля).

Ех, й а овечки з поля, ох і же,
Та й заплакала же дівчинонька та й край козака сто(я).

Ой край козака же стоя, ех і,
Та й ти козаче, сизий орле, та й хто ж мене ой приго(рне).

Ой хто ж мене пригорне, ех і,
Та й пригортайся же дівчинонько та й к другому тако(му).

Ей к другому такому, ех і,
Та й не кажи ти тиї правди, та й що мені ой само(му).

Ой що мені самому, ех і,
Та як мені не казати, та як буде ой пита(ти).

Ой як буде питати, ех і,
Та як пригорне, поцелує, та треба розказа(ти).

Ой треба же розказати, ех і,
Та попід мостом травка росте, та й стелиться ли(стом).

Та й ой стелиться листом, ох і,
Ой викликає парень дєвку та й не голосом, сви(стом).

Ой не голосом, свистом, ех і,
Та й вийди же, вийди, дівчинонько, та й з возрубленої ха(ти).

Та й з возрублєной хати, ех і,
Та порадь мене, дівчинонько, та як рідная мати.

Ой як рідная мати, ох і,
Та ой чи (жениться та ой тебе.....???)

Ой ти дубе кучерявий, лист на тобі рясен.

Лист на тобі рясен,
Ой ти парень харош, бравий. словами прекрасен.

Словами прекрасен,
Слова твоої ласкавії, а проклята думка.

А проклята думка,
Була ж би я полетіла, як сизая голубка.

Як сиза голубка,
Гула-гула голубонька, полетіла в поле.

Ой у полі криниця бездонна, (двічі)

А в криниці водиця холодна, (двічі)

А в козака дівчинонька одна. (двічі)

Їхав козак із Дону додому, (двічі)

Зустрів милу з дитям на порозі. (двічі)

“Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива. (двічі)

Чия в тебе на руках дитина?” (двічі)

“Була в мене циганочка вранці, (двічі)

Та й забула це дитя на лавці”. (двічі)

“Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива, (двічі)

Що у тебе циганська дитина. (двічі)

У циганів дитина чорнява, (двічі)

А у тебе дитина білява”. (двічі)

“Ходім, милий, із сіней у хату, (двічі)

Буду тобі всю правду казати.(двічі)

Був у мене козак аж дві ночі, (двічі)

Він оставив свої карі очі”. (двічі)

Вийняв милий довгую нагайку (двічі)

Та бив милу з вечора до ранку. (двічі)

По битой дорогі машина біжить,
А на той машині, подруга сидить.

«Подружка, подружка, не роби цього,
Вже чотирі годи, як люблю його.

За чотирі годи, ще й чотирі дня,
Привикла до його, як мале дитя».

Привикнуть привикла, ласкать нє змогла,
Тепер же ласкає подруга моя.

Ой дівчино, люблю тебе,
Отруй брата, возьму ж тебе,
Отруй брата, возьму ж те(бе).

Ой рада б я отруїти,
Так не знаю, що робити,
Так не знаю, що роби(ти).

Спитай мене, молодого,
Я на світі знаю много,
Я на світі знаю мно(го).

Єсть у лузі калинонька,
На калині гадинонька,
На калині гадино(нька).

На калину сонце пиче,
А з гадини отруй тече,
А з гадина отруй те(че).

Підстав, дівко, коновочку,
Під гадючу головочку,
Під гадючу голово(чку).

Підстав, дівко, новесеньку,
Хай набіжить повнесенько,
Хай набіжить повнесе(нько).

Іще братік у дорозі,
А сестриця на порозі,
А сестриця на поро(зі).

Пий ти, братік, стакан меду,
Випий, сестро, попереду.
Випий, сестро, попере(ду).

А ми пили ще й гуляли,
Задля тебе оставляли,
Задля тебе оставля(ли).

Іще братік не напився,
Як з коника похилився,
Як з коника похили(вся).

Ой не співайте, півниченьки, не вкорочайте ночі,
Ой бо ще ж мої та й не виспались гарнесенькі очі. (двічі)

Тоді мої очі спали, ручки спочивали,
Ой як була я та малесенька, любові не знала. (двічі)

Світи, світи, місяченьку, присвіти хатину,
Ой там дівчина, та й Марусина, колише дитину. (двічі)

Спи, дитя, моє кохане, карі оченята,
Ой де ж ми дінемося з тобою, що в нас чужа хата? (двічі)

Де ж та нива колосиста, що нас прогодує?
Ой де ж батько ції дитини, що зодягне, згодує?

Сади зелененькі,
Ой, рано цвіли, а пізно опадали.

Пізно опадали,
Ой, любив козак дівку, січас покидає.

Січас покидає,
Ой, мимо ходить, та в гості не заходить.

В гості не заходить,
Ой, а чі зайде, так не догостює.

Не довгостює,
Ой, він зо мною та й всю ніч протоскує.

Всю ніч протоскує,
Ой, з утрі стане та й зоря заніматься.

Зоря заніматься,
«Ой, пора, мила, та й домой собираться.

Домой собираться,
Ой, єсть у мене та й жона молодая.

Жона молодая,
Ой, которая та й закон прінімала».

Та усі зорі зайнялися, й а місяць підбився,
Та й усі ж хлопці на вулиці жи, а мій опізни(вся).

Ой чого ж він опізнився, що дома немає,
Та в чистім полі, на роздолі жи коня й напува(є).

А кінь ірже, води не п'є й доріженьку чує,
Та десь мій милий, чорнобривий, з другою й ночу(є).

Ночуй-ночуй, мій миленький, ночуй, пригортайся,
Та й а до мене, молодої жи, більш не поверта(йся).

Одна гора високая, й а другая й нижче,
Та й одна й мила й дорогая жи, а другая бли(жче).

А я тую близенькую й людям подарую,
Та й а до тії ж далекої пішки помандру(ю).

Ой у лузі при долині,
Ой у лузі при долині,
Широкий лист на калині,
Широкий лист на калині.

А ще ширший на дубочку,
А ще ширший на дубочку,
Кличе голуб голубочку,
Кличе голуб голубочку.

А він кличе та й не свою,
А він кличе та й не свою,
Прийди, серце, поцелую,
Прийди, серце, поцелую.

Нащо чужу целувати,
Нащо чужу целувати,
Серцю жалю завдавати,
Серцю жалю завдавати.