The green oak tree leaned over the ravine

Зелений дубочок на яр похилився,
Та й молодий козаче, ой чого зажурився?

Молодий козаче, чого зажурився?
Та й чи воли пристали, ой чи з дороги збився?

Воли не пристали, з дорожки не збився,
Та й того зажурився й, ой без долі вродився.

Того зажурився, без долі вродився,
Та як піду я в поле та й шукать собі долю.

Як піду я в поле шукать собі долю,
Та й не найшов я й долі же, а й найшов синє море.

Не найшов я долі, знайшов синє море,
Та й в тім синєм морі же ой самі риболови.

Ой зелений дубочок та на яр похилився,
Молодий козаче, чого зажурився,
Молодий козаче, чого зажурився?

Молодий козаче, та чого зажурився,
Чи воли пристали чи з дорожки збився,
Чи воли пристали чи з дорожки збився?

Воли не пристали та з доріжки не збився,
Помер рідний батько, я ще й не женився,
Помер рідний батько, я ще й не женився.

Та пора ж мене, мати, та пора женити,
Прийде темна нічка – ні з ким говорити,
Прийде темна нічка – ні з ким говорити.

Ой, на тобі, сину, рубля золотого,
Купи собі, сину, коня вороного,
Купи собі, сину, коня вороного.

Купи собі, сину, коня вороного,
Постав у станочок, говори до його,
Постав у станочок, говори до його.

(Говорю я нічку, говорю я другу,
На третюю нічку кінь мій не говоре,
До сирої землі кінь головку клоне.
Ой, коню, мій коню, коню вороненький,
Чим я тобі тяжкий, чим я тобі важкий?
Ти мені не тяжкий, ти мені не важкий,
Тяжка твоя доля парня молодого.
Їдеш через поле, та й не напасаєш,
Їдеш через річку, та й не напуваєш,
Їдеш до дівчини, та й не рознуздаєш.)

Зелений дубочок та й на яр похилився,
А й молодий козаче, ой чого зажурився?

Молодий козаче, а чого зажурився?
Та й чи воли пристали, ой чи з дорожки збився?

Чи воли пристали, чи з дороги збився?
Та й воли не пристали, та й з дорожки не збився.

(Того зажурився, що біз долі вродився,
Та як піду я в поле, та й шукать свою долю.

Як піду я в поле, в поле долиною,
Та й пошукаю свою щастя-долю.

Не найшов я долі, знайшов синє море,
Та й в тім синєм морі...)

Зелений дубочок та й на яр похилився,
Молодий козаче, та й чого зажурився?

Молодий козаче, та й чого зажурився?
Та й чи воли пристали, ой чи з дорожки збився?

Воли не пристали, та й з дорожки не збився,
Та й того зажурився, що й без долі вродився.

Того зажурився, що без долі вродився,
Та як піду я в поле, та й шукать собі долю.

Як піду я в поле шукать собі долю,
Та й не найшов я й долі же, а й найшов синє море.

Не найшов я долі, знайшов синє море,
Та й в тім синєм морі же ой самі риболови.

Зелений дубочок на яр похилився,
Та й молодий козаче, ой чого й зажурився?

Чи воли пристали, чи з дороги збився?
Та й воли не пристали, ой з дороженьки і не збився.

Воли не пристали, з дорожки не збився,
Та й я й мо-, молоденький, ой біз долі вродився.

Ой піду я в поле шукать свою долю,
Та не найшов я долі, а найшов синє море.

А у тому морі хлопці-риболови,
Ой ви, хлопці, ой роздобрі молодці.

Ой закинтє сєті, вловіт мою долю,
........
Щука-риба грає....
Молодому козаченьку ой долі немає.

І відтіль гора, і відтіль крута,
Проміж тими крутими гарами сходила й заря. (двічі)

Ой, то ж нє заря, ой то ж нє ясна,
Ой, то ж моя малада дєвчина по ваду й пішла. (двічі)

Казак за нею як за зорею,
Сивим конем панад синім морем за дєвчинаю. (двічі)

– Дівчино мая, напаї каня,
З рубленої, чистаї криниці, з полнаго відра. (двічі)

– Козаченько мій, бо я не твая,
Тоді ж буду каня напувати, як буду твая. (двічі)

– Дівчина мая, сідай на каня,
Та й поїдем ва чістає поле до маго двара. (двічі)

А в маго двара й нема не кала,
Тільки стоїть старий кущ калини, та й та не цвіла. (двічі)

(Дівчино моя, чом ти не цвіла?
– Бідна була, по миру хадила – пари не найшла.)

Під дубам, дубам, під дубиною,
Там седєв голуб з голубиною. (двічі)

Вони седєли, парувалися,
Правим крилечком прикривалися. (двічі)

Відкіль не взявся вистрєл з-під дуба,
Голуба вбило, голубка вдова. (двічі)

Ішов ахотнік з лєсу додому,
Узяв голубку, приніс додому. (двічі)

Приніс додому, пустив додолу,
Сипе пшениці, води з криниці. (двічі)

– Не хочу їсти, не хочу пити,
Нема й милого, ні з ким прожити. (двічі)

– Ой, єсть у мене сім пар голубів,
Бери любого, собі милого. (двічі)

Ой, вона брала та й вибирала,
Кого любила та й патіряла. (двічі)

– Не тії пірʼя, не той пушочок,
Не той миленький, не той дружочок. (двічі)

Ой на горі сухой дуб (двічі)
Та ще й бєла бєрьоза. (двічі)

Із-под бєлай бєрьози (двічі)
Ой вада пратєкає. (двічі)

Ой нєльзя ж коню воду піть, (двічі)
Бо (й) вада ключєвая. (двічі)

Та й нєльзя мужу жену біть,(двічі)
Бо (й) жена маладая. (двічі)