The green oak tree leaned over the ravine

Зелений дубочок на яр похилився,
Та й молодий козаче, ой чого зажурився?

Молодий козаче, чого зажурився?
Та й чи воли пристали, ой чи з дороги збився?

Воли не пристали, з дорожки не збився,
Та й того зажурився й, ой без долі вродився.

Того зажурився, без долі вродився,
Та як піду я в поле та й шукать собі долю.

Як піду я в поле шукать собі долю,
Та й не найшов я й долі же, а й найшов синє море.

Не найшов я долі, знайшов синє море,
Та й в тім синєм морі же ой самі риболови.

Ой зелений дубочок та на яр похилився,
Молодий козаче, чого зажурився,
Молодий козаче, чого зажурився?

Молодий козаче, та чого зажурився,
Чи воли пристали чи з дорожки збився,
Чи воли пристали чи з дорожки збився?

Воли не пристали та з доріжки не збився,
Помер рідний батько, я ще й не женився,
Помер рідний батько, я ще й не женився.

Та пора ж мене, мати, та пора женити,
Прийде темна нічка – ні з ким говорити,
Прийде темна нічка – ні з ким говорити.

Ой, на тобі, сину, рубля золотого,
Купи собі, сину, коня вороного,
Купи собі, сину, коня вороного.

Купи собі, сину, коня вороного,
Постав у станочок, говори до його,
Постав у станочок, говори до його.

(Говорю я нічку, говорю я другу,
На третюю нічку кінь мій не говоре,
До сирої землі кінь головку клоне.
Ой, коню, мій коню, коню вороненький,
Чим я тобі тяжкий, чим я тобі важкий?
Ти мені не тяжкий, ти мені не важкий,
Тяжка твоя доля парня молодого.
Їдеш через поле, та й не напасаєш,
Їдеш через річку, та й не напуваєш,
Їдеш до дівчини, та й не рознуздаєш.)

Зелений дубочок та й на яр похилився,
Молодий козаче, та й чого зажурився?

Молодий козаче, та й чого зажурився?
Та й чи воли пристали, ой чи з дорожки збився?

Воли не пристали, та й з дорожки не збився,
Та й того зажурився, що й без долі вродився.

Того зажурився, що без долі вродився,
Та як піду я в поле, та й шукать собі долю.

Як піду я в поле шукать собі долю,
Та й не найшов я й долі же, а й найшов синє море.

Не найшов я долі, знайшов синє море,
Та й в тім синєм морі же ой самі риболови.

Зелений дубочок на яр похилився,
Та й молодий козаче, ой чого й зажурився?

Чи воли пристали, чи з дороги збився?
Та й воли не пристали, ой з дороженьки і не збився.

Воли не пристали, з дорожки не збився,
Та й я й мо-, молоденький, ой біз долі вродився.

Ой піду я в поле шукать свою долю,
Та не найшов я долі, а найшов синє море.

А у тому морі хлопці-риболови,
Ой ви, хлопці, ой роздобрі молодці.

Ой закинтє сєті, вловіт мою долю,
........
Щука-риба грає....
Молодому козаченьку ой долі немає.

Зелений дубочок на яр похилився,
Молодий козаче, чого зажурився?

Чи воли пристали, чи з дороги збився?
Ой молодий козаче, ой чого зажурився?

Соловєй ти мой, скучной, скучной, невесьол,
Ой головку й повєсіл, зьорна не клюйош.

Клювал би я ж зьорна, так волюшкі ж нєт,
Ой співал би я пєсню, так голосу нєт.

Співал би ж я пєсню, так голосу ж нєт,
Ой стєпі та й байкали ссушили мєня.

Стєпі та й байкали ссушили ж мєня,
Ой молода дєвчонка в саду гуляла.

Молода дєвчонка в саду гуляла,
Гуляла, гуляла, сдєлалась больна.

(Ой з-за гори-гора та буйний вітер віє)
Ой там удівонька тай пшениченьку сі(є). (двічі)

Як посіяла та й заволочивши,
Ой заволочивши стала Бога проси(ти). (двічі)

Ой вроди ти, Боже, та пшениченьку яру,
Ой на моїх та малих діток, та на мою вдовину сла(ву). (двічі)

На край села жила вдова,
Девʼять синів та й вона імєла. (двічі)

Девʼять синів та й вона імєла,
Дісятую та й дочку Галю. (двічі)

Сини зросли та в розбій пішли,
Дочку Галю та й заміж віддали. (двічі)

Дочку Галю та й заміж дали,
За купчика, за крамарчика. (двічі)

Як поїхали та й крамарювати,
В чистім полі стали ночувати. (двічі)

Щось у лісі вой да зашумєло,
В чистім полі та й загуркотіло. (двічі)

Крамарь каже, що то грім гримить,
Галя каже: «То розбій біжить!»

Як наїхали та розбійники,
Воно того крамаря убили. (двічі)

Вони того крамаря убили,
Сестру Галю та й з собой узяли. (двічі)

Розбійники стали спочивати,
Найменьший брат став Галю питати. (двічі)

Розпитавши, зразу закричали,
«Вставай, браття, що ми наробили! (двічі)

Вставай, браття, що ми наробили!
Сестру Галю та й осиротили!» (двічі)