Oh, by the sea, by the sea, by the quiet water

Ой, горе-горе, е,
Горе-горе та й хто кого любе,
Ой кого любе.

Ой хто кого любе, е,
Іще горе хто з ким розстається,
Ой розстається.

Хто з ким розстайоться, е,
Розстайоться трава з ковилою,
Ой з ковилою.

Трава з ковилою, е,
Трава з ковилою, парень з дівчиною,
Ой з дівчиною.

Парень з дівчиною, е,
Парень з дівчиною, з душой дарагою,
Ой з дарагою.

З душой дарагою, е,
Як піду я на нову конюшню,
Ой на конюшню.

На нову конюшню, е,
Запряжу я коня вараного,
Ой вараного.

Коня вараного, е,
Коня вараного та ще й біланого,
Ой біланого.

Та ще й біланого, е,
Та й поїду до милої в гості,
До милої в гості.

Чого не прийшов, як місяць зійшов, як я тебе ждала,
Чи коня не мав, чи стежки не знав, чи мать не пускала? (двічі)

І коня я мав, і стежку я знав, і мати пускала,
Найменша сестра, бодай не зросла, сіделце сховала. (двічі)

А старша сестра сідельце найшла, братіку віддала:
"На, братік, сідло та їдь у село, й де дівчина ждала!". (двічі)

Через річеньку й невеличеньку схочу - перескочу,
Ой віддай мене, моя ж матінко, за кого я схочу. (двічі)

Як віддавала й приказувала в гостях не бувати:
"А якщо прийдеш, моя ж донечко, то вижену з хати". (двічі)

Терпіла я год, терпіла два, третій не стерпіла:
Перетворилась в сиву й зозулю, в гості ж полетіла. (двічі)

Полем летіла, землю крапала дрібними сльозами,
Лісом летіла, гілля ламала білими руками. (двічі)

Прилетіла в сад, сад зельонєнький, сіла на калину,
Сіла та й кує, ще й розказує, як жить на чужині. (двічі)

Над віконечком сидить матінка, рушник вишиває,
А найменший брат стоїть у дверях ружжо заряжає: (двічі)

"Ой дозволь мені, моя матінко, ту зозулю вбити,
Бо вона кує, жалю завдає - я не можу жити". (двічі)

"Не дозволю, сину, не дозволю я ту зозулю вбити,
Бо цій зозулі, як моїй дочці, на чужині жити". (двічі)

"Ой ти, зозуля, ой ти, сивая, перестань кувати,
А якщо дочка, дочка рідная, то іди (лети) до хати". (двічі)