And the wind blows on the grave

Козак уїжжяє, дівчинонька плаче:
«Куди їдеш, козаче? (двічі)
Козаче-соколе, возьми ж мене з собою,
На Вкраїну далеку». (двічі)

«Дівчинонька мила, що ж будем робити,
На Вкраїні далекій?» (двічі)
«Буду шити й прясти, зеленоє жито жати, тебе вірно кохати». (двічі)

«Дівчинонька мила, де будемо жити
На Вкраїні далекій?»
«В степу ж під вербою, якби, серденько, з тобою,
На Вкраїні далекій». (двічі)

«Дівчинонько мила, що ж будем ми їсти,
На Вкраїні далекій?»
«Сухарь із водою, якби, серденько, з тобою,
На Вкраїні далекій». (двічі)

Ой у полі дуб зелений, ніхто його й не зрубав,
Ой у полі дуб зелений, ніхто його й не зрубав.

Під тим дубом зелененьким козак дівку вговоряв,
Під тим дубом зелененьким козак дівку вговоряв.

ー Не плач, дівко, не плач, красна, не плач, розочка моя,
ー Не плач, дівко, не плач, красна, не плач, розочка моя.

Як вернуся я з походу, возьму заміж за сєбя,
Як вернуся я з походу, возьму заміж за сєбя.

Та й налетіли гуси та й з дале..., з далекого краю же,
Та й зболотили же воду же та й на ти..., на тихім Дуна(ї).

Та й бодай же ви же, гуси, та з пірʼя…, з пірʼячком пропали же,
Та як ви нашу же пару та й розпа…, та й розпарува(ли).

Та як ви любилися же, та як го…, як голубів пара же,
Та й тепер розійшлися же, та як чор…, як чорная хма(ра).

Та як ми любилися же та й як зер…, як зерно в горісі же,
Та й тепер розійшлися же та як ту…, як туман по лі(сі).

(Та як ми любилися же та й обо…, обоє хороші же,
Та й тепер розійшлися же, та як дрі…, як дрібнії гро(ші).