Ой у полі дуб зелений

Зійди, зійди, місяченько, зійди з-за комо(ри),
А я з своєй миленькою трошки погово(рю). (двічі)

– Слухай, слухай, моя мила, шо буду казать,
Шо й не велить батько й мати тебе, бідну, брать. (двічі)

– Як не велить батько й мати мене, бідну, брать,
Поїзжай же на Вкраїну багачку шукать. (двічі)

– Ой проїхав я, дівчино, села й города,
Не знайшов я кращу тебе, як ти, сирота. (двічі)

Та й усі зорі зайнялися, та й а місяць підбився,
Та й усі хлопці на вулиці, та й а мій опізни(вся).

Та й усі хлопці на вулиці, та й а мій опізнився,
Та ой чого він опізнився? Та й що дома нема(є).

Та й що дома немає,
Та в чистім полі край Дунаю та й коня напува(є).

Та й в чистім полі край Дунаю та й коня напуває,
Та а кінь ірже, води не пʼє, та й доріженьку чу(є).

Та й а кінь ірже, води не пʼє, та й доріженьку чує,
Та десь мій милий чорнобривий та й з другою ночу(є).

Ой у лузі калина стояла, (двічі)
Ту калину дівчина ламала.
Ой у лузі калина стояла,
Ту калину дівчина ламала.

Ту калину дівчина ламала, (двічі)
Вона всіх парубків чарувала.
Ту калину дівчина ламала,
Вона всіх парубків чарувала.

Лиш одному нічого не шкодить, (двічі)
Він до неї щовечера ходить.
Лиш одному нічого не шкодить,
Він до неї щовечера ходить.