Digital archive of folklore

Та на могилі вітер віє,
Та й на покосі сонце гріє,
Ой на мой зельон сад.

На мой зєльон сад,
Ой там дівчина цвіти рвала,
Ой у віночок завивала
Ой завила вінок.

Завила вінок,
Та й завила вона віночок,
Ой на руках держить платочок,
Ой переходь сюда.

Переходь сюда,
Та й переходь через місточок,
Ой там калиновий кусточок,
Ой шолкова й трава.

Шолкова трава,
Та ой та травка шевелиться,
Ой там дівчина спать ложиться,
Ой тільки що й лягла.

Тільки що й лягла,
Ой а ще ж вона не вляглася,
Ой цілуванням зайнялася,
Ой цілує його.

Цілує його,
Ой цілувала, милувала,
Ой роздушою називала,
Ой роздуша моя.

Роздуша моя,
Ой як я тебе не побачу,
Ой разів сорок на день плачу,
Плачу, що й не бачу.

Калина-малина, чом не розцвітаєш?
Молода дівчина, гей, чом стоїш думаєш? (двічі)

"А як міні, мати, думки не думати,
Як мого милого, гей, беруть у салдати?" (двічі)

А в неділю й рано, ще сонце й не сходе,
Молоденький козак, гей, по казармі ходе. (двічі)

По казармі ходе, в руках саблю й носе,
В руках саблю носе, гей, командіра просе: (двічі)

"Командіре, друже, відпусти додому,
Случилась причина, гей, йде заміж дівчина" (двічі)

("Відпустю я тебе та ще й не самого,
Осідлаю тобі коня вороного. (двічі)

Коня вороного з черкеським сідельцем,
Поняй, розважай ... ( салдатськеє ?) серце!" (двічі)

Котику сіренький,
Котику біленький,
Не ходи по хаті,
Не буди дитяти,
Дитятко маненьке,
Спатоньки раденьке.

Ой, котику сіресенький,
Та й котику білесенький,
Та й не ходи по хаті,
Ой, не збуди дитяти,
Ай, бай, бай, бай.

Дитяточко манесеньке,
Спатки воно радесеньке,
Воно спить удень і вночі,
На полику і на печі,
Бай, бай, бай, бай, бай, бай.

Ой туман яром, ой туман яром,
А мороз долиною.

Ой не по правді та й козаченько,
Ой живе з дівчиною,
Та й живе з дівчиною.

(Ой на тім боці та на толоці цигани стояли.
Ой поміж тими циганами циганка-воріжка,
А й до тієї циганочки втоптана доріжка).

Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька,
Тут вона сіла, тут вона впала,
До землі припала, сім літ не вставала.

Устань, устань, подоляночка,
Протри свої оченята, очки-скляночка,
(Возьмися у бочки, скачи свої сочки)
(Біжи)Скачи до Дунаю, хватай кого скраю.

Хиті-хиті, а коники в житі,
А нікому вигнать, окроми Микиті!

Ой матінко моя, тепер я не твоя,
Ой тепер я того пана, що в завдаток да(на).

Ти думаєш, мамо, що я тут не плачу,
За сльозами дрібненькими стежечки не ба(чу).

Ти думаєш, мамо, що я тут паную,
Прийди, мамо, подивися, як я тут горю(ю).

Як піду я до Дунаю по воду,
Та й займу сірі гуси додому.

Та й займу сірі гуси додому,
Скучно-грусно лебедьонку одному.

Скучно-грусно лєбєдьонку одному,
Та поросло сіре пірʼя по йому.

Куй, куй, ковальок,
Підкуй чобіток,
Невеликий, немалий,
А на ножку чепурний!

Коваль кує... пошкрябає - вона сміється!

Ладки-ладусі,
Де були? В Бабусі!
А що їли? Кашку!
А що пили? Бражку!
А що на закуску?
Хліб та капустку!