Not a single cloud, not even a wisp

Ні тучки, ні хмарки й а дощик іде,
Козак до дівчини щовечора йде,
Козак до дівчини щовечора йде.

"Добрий вечір," – каже, ще й ручку дає,
– Марусино, серце, порадуй мене,
– Марусино, серце, порадуй мене.

Маруся не чує, порад не має,
З другими жартує, жалю завдає,
З другими жартує, жалю завдає.

– Марусю, Марусю, ти така не будь,
Він тебе не любить, ти його забудь,
Він тебе не любить, ти його забудь.

Чом ти не прийшов, як місяць зійшов, як я тебе ждала?Чи коня не мав, чи стежки не знав, чи мать не пускала?

І коня я мав, і стежку я знав, ще й мати пускала,
Найменша сестра, бодай не зросла, сідельце сховала.

Найстарша сестра сідельце знайшла, коня осідлала:
«Поїжай, брате, до дівчиноньки, котра тебе ждала!»

Тече річенька й невеличенька, схочу – перескочу,
Ой віддай мене, моя матінко, за кого я схочу.

Як віддавала й приказувала в гостях не бувати:
«А якщо прийдеш, моя донечко, то вижену з хати».

Терпіла я рік, терпіла я два, третій не стерпіла,
Перекинулась в сиву зозулю, до роду летіла.
Перекинулась в сиву зозулю, до роду летіла.

По той бік гора, по другий друга,
Поміж тими крутими горами сходила зоря. (двічі)

Ой то не зоря – дівчина моя,
З новенькими ой да й відерцями по водицю йшла. (двічі)

ー Дівчино моя, напій же коня,
З рубленої нової криниці, з повного відра. (двічі)

ー Ой, козаче мій, якби я твоя,
Взяла б коня за шовковий повід та й напоїла. (двічі)

ー Дівчино ж моя, чом заміж не йшла,
ー Була бідна, у наймах служила, парі не знайшла. (двічі)

Калино моя, чом ти не цвіла,
Була зима, ще й люті морози, приморозилась. (двічі)