Забілєли снєжки

Ой забілєли снєжки
Та й забілєли бєлі же
Ой по крутой горі.

Ой по крутой горі ой,
Та заболєло тєло же ой козацькеє бєло же
Ой в чужой стороні.

Ой в чужой стороні ой,
Та ніхто не заплаче, ой по козацьком тєлу же,
Ой ні брат, ні сестра.

Ой ні брат ні сестра ой,
Та хіба ой заплаче, ой ще запечалиться же
Ой товариш його.

Ой товарищ його ой,
"Та товаришу вірний, ой ти братіку рідний же,
Ой скоро я умру.

Ой скоро я умру ой,
Та зроби ж мені, брате, ой вірний товаришу же,
Ой з клен-дерева труну".

Ой з клен-древа труну ой,
"Та ой де ж тобі, брате, та вірний товаришу же,
Ой з клен-дерева взять?".

Ой з клен-древа взять ой,
Та ой будеш ти брате, та вірний товаришу же,
Ой в сосновій лежать.

Ой в сосновій лежать.
Та сосновая трунка, ой глибокая ямка же
Ой під рокитою.

Ой під рокитою, ой,
Ой рокита висока, ой на листя широка же
Ой похилилася.

Ой похилилася, ой,
Та молода дівчина ой по козацьком тєлу же
Ой зажурилася".

Забєлєлі снєжки, забєлєли бєли,
Та й по крутой горє.

Та й по крутой горє,
Заболєло тєло козацкоє ж бєло
Та й в чужой сторонє.

Та й в чужой сторонє,
Товаришу-брате, вірний товаришу,
Ой скоро я й умру.

Та й скоро я й помру,
Зроби мені, брате, вірний товаришу,
Ой з клен-дерева труну.

Та й з клен-дерева й труну,
Ой де ж тобі, брате, вірний товаришу,
А й з клен-дерева й узять?

Та забєлєли снєжки,
Ой по битой дорожкє,
Ой по крутой горє.

Ой по крутий горі, да ой,
Та ніхто не заплаче,
Ой ні батько, ні мати,
Ой ні брат, ні сестра.

Ой ні брат, ні сестра, да ой,
Та хіба ж той заплаче,
Ой запечалиться,
Ой ні брат, ні сестра.

Ой ні брат, ні сестра, да ой,
Ти товаришу вірний,
Ой ти братіку рідний,
Ой скоро ж я й помру.

Ой скоро ж я й помру, да ой…

Та й забєлєли снєжки,
Та й по битой дорожке,
та й по крутой горє.

Та й по крутой горє,
Та й заболєло тєло,
Ой солдатськоє бєло,
Та й в чужой сторонє.

Та й в чужой сторонє,
Та й ніхто не заплаче
По солдатському тєлу,
А й ні брат, ні сестра.

Та й ні брат, ні сестра,
Та хіба той заплаче
По солдатському тєлу,
Та й товариш його.

Та й товариш його,
Та й, товаришу вірний,
Ой ти, братіку рідний,
Та й либонь я помру.

Та й либонь я помру,
Та й зроби мєні, брате,
Ой, вірний товаришу,
Та з клен-дерва ой труну.

Та з клен-дерва труну,
Та й нашо тобі, брате,
Та з клен-дерва (взяти,
Та в дубовій лежати).

Забєлєли снєжки, забєлєли бєли
Та й по крутой горє.

Та й по крутой горє,
Помирає тєло солдатськоє бєло
Та в чужой сторонє.

Та й чужой сторонє,
Ніхто й не заплаче по бєлому тєлу
Та й по солдатському.

Та й по солдатському,
Тільки зажурився та й запечалився
Та й товариш його.

Та й товариш його,
Товаришу вірний, ти, братіку рідний,
Та скоро я й помру.

Та й скоро я й помру,
Зроби мєні, брате, вірний товаришу,
Та з клен-дерева й труну.

Та й з клен-дерева й труну,
Ой де ж тобі, брате, вірний товаришу,
Та клен-дерева узять?

Та й забілєли й снєжки,
Ой по битой дорожкє й,
Ой по крутой горє(ей).

Ой по крутой горє да ей,
Та й помирає же тєло,
Ой козацькоє же бєло й,
Ой в чужой сторонє(ей).

Ой, гоп та й усе, да й Сидор паску несе,
Да Сидориха порося, да похристосилися!

Трам, там, тіда, тіда, зарізала баба діда,
Повісила на кілок, щоб не бігав до дівок!

Трам, там, тіда, тіда, укусила баба діда,
А дід с пєчки упал, та в лоханку попал,
А в лоханке вода – обмочилась борода!

Дед бабку замотав у тряпку,
Поливав бабку водой, чтоб бабка стала молодой!

Очерет, очерет очереткуватий,
Чо ти вчора не прийшов, пришелепкуватий?

Колядую, колядую,
На печі горілку чую,
Не дасте горілки,
Поб’ю вам всі тарілки!

Колядую, колядую,
Я не п’ю і не блядую,
Не дасте колядувати,
Буду пить і блядувати!

Ой чарка нова, та горілки нема,
Хилю, хилю – не тече, коло серця пече!

Ой не ходи, та розкудрявче, понад моїм садом,
Не товчи же, розкудрявче. ой саду-виногра(ду).

Не для тебе сад(и) садила, не я й поливала,
Для того сад садила, кого я люби(ла).