Ой, вийду я на ту гору

Ой у полі озеречко, там плавало відеречко,
Соснови трості, дубове денце, не цурайся, моє серце!

Там плавало ще й другоє, восім суток під водою,
“Вийди дівчино, вийди кохана, поговоримо з тобою!”

“Ой я рада виходити, з тобой речі говорити,
Лежить мій нелюб на правой ручки, та й боюся розбудити!”

Ой дівчино моя люба, не цурайся від нелюба,
Буду стріляти, буду влучати з-под зильоного дуба. (двічі)

“Ти ж не устрілиш, ти ж не улучиш, тільки жизнь нашу розлучиш!”

Долина широка, калина висока,
Аж до долу гілля гнеться. (двічі)

Під той калиною, під той червоною,
Стояв козак з дівчиною. (двічі)

А дівчина плаче ше й гірко ридає,
Свою долю проклинає. (двічі)

Якби знала долю, якби ж знала долю,
Не стояла б я з тобою. (двічі)

Простояла щастя, простояла долю,
Дівчиною молодою. (двічі)

Повій, вітре, ой, буйнесенький з глибокого яру,
Прилинь, прилинь та, мій миленький, з далекого краю.

Ой, рад би я повіяти – яр дуже глибокий,
Ой, рад би я та й прилинути – край дуже далекий.

А я сваго, ой, миленького, на Дон виряджала,
Дала йому та й зозуленьку, щоб рано ковала.

Дала йому, ой, зозуленьку, сабі салавейка,
Нехай йому та тяжко-важко – мені веселенько.

Летить галка, ой, через балку та й летючи кряче,
Перекажіть та й дівчиноньці, хай вона не плаче.

Перекажіть, ой, дівчиноньці, я тут не журюся,
Нехай вона та заміж іде, а я й оженюся.

Оженила б, ой, тебе, милий, лихая година,
Через тебе, мій миленький, цуралась родина.

Одцурався, ой, батько, одцуралась мати,
Одцурались сестри ще й два рідних брати.