The valley is wide, the viburnum is high

Калина висока, долина глибока, аж додолу гілля гнеться. (двічі)

А під тією калиною стояв козак з дівчиною,
Дівчинонька плаче та дрібними ридає, свою долю проклинає. (двічі)

Та якби ж була я оце знала, та не йшла заміж, та гуляла,
Гуляла б я в батька та в своєї матусі дівчиною молодою. (двічі)

А й заміж піти, треба знати, пізно лягти, рано встати,
Було в мене личко, та ще й чорнії брови, осталися гіркі сльози. (двічі)

А під тію калиною, стояв козак з розвідною.
Розвідная плаче, сльози проливає, свою долю проклинає. (двічі)

Ой якби я була знала, не йшла б заміж та гуляла,
У рідного батька, у рідної неньки жила, горя я не знала. (двічі)

А тепер я мушу знати, а тепер я мушу знати,
Пізненько лягати, раненько вставати, свою долю проклинати. (двічі)

Калина висока, долина широка,
Й аж додолу гілля гнеться.

...а я щастя,
Та прокляла я долю,
Не стояла б я з тобою.

Не здихай, мила, так тяжко,
Не здихай так тяжело,
А вой да хіба же тобі дру…, ой дружка жалко,
Забувай тепер його.

Забувай тепер його.
Та вой да хіба же тоді же я, ой я й забуду,
Як закроються ой глаза.

Як закроються глаза.
Та вой да серце же кров'ю же о…, ой оболльоться,
Грудь сов'яне же я..., ой як трава.

Грудь сов'яне, як трава.
Та вой да грудь сов'яне і ой засохне,
Нікогда не ро…, ой розцвітьот.

Нікогда не розцвітьот.
Та вой да по кладбищу я ходила,
Не боялась нічого.

Не боялась нічого.
Та вой да чого ж мені ой здєсь бояться,
Здєсь ночниї сторожа.

Здєсь ночниї сторожа.
Та вой да чого ж мені здєсь бояться,
Здєсь мой миленький лежить.

Не здихай, мила, так тяжко,
Ой не здихай так тяжело,
А вой да хіба же тобі дру…, ой дружка жалко,
Забувай тепер його.

Забувай тепер його.
Та вой да хіба же тоді же я, ой я й забуду,
Як закроються ой глаза.

Як закроються глаза.
А вой да серце же кров'ю же о…, ой обольоться,
Грудь сов'яне же я…, ой як трава.

Грудь сов'яне, як трава.
Та вой да грудь сов'яне і ой засохне,
Нікогда не ро…, ой розцвітьот.

Нікогда не розцвітьот.
Та вой да по кладбищу я ходила,
Не боялась нічого.

Не боялась нічого.
Та вой да чого ж мені ой здєсь бояться,
Здєсь ночниї сторожа.

Здєсь ночниї сторожа.
Та вой да чого ж мені здєсь бояться,
Здєсь мой миленький лежить.

Та й нема гірш нікому, та як тій…, як тій сиротині,
Та й ніхто ж не пригорне та й при ли..., при лихій годи(ні).

Та й не пригорне батько, та й не при..., не пригорне мати,
Та тільки (хіба) той пригорне, та й що й ду..., що й думає бра(ти).

Та й налетіли гуси та й з дале..., з далекого краю,
Та й зболотили воду та й на ти…, на тихім Дуна(ї).

Та бодай же ви, гуси, та й з пір’я…, з пір’ячком пропали,
Та як ви нашу любов та й за хма…, за хмари загна(ли). (двічі)