​Кажуть мені люди-сусіди

Спать мені не хочиться і сон мене не бере,
Та й нікому пригорнути молодую мене!
Нехай мене той голубить, а хто мене вірно любить,
Нехай мене пригортає, хто кохання в серці має!Ох, ох, ох, ох, ох, хто кохання в серці має! (двічі)

Із під хмизу на піч лізу, аж луна по хаті йде,
А хто ж мене вірно любить, той на пічі знайде!
Я на піч, а він за мною, укриюся з головою,
Відчепися, препоганий, цілуваться ти негарний!Ох, ох, ох, ох, ох, цілуваться ти негарний!. (двічі)

Спать мені не хочиться і сон мене не бере,
Та й нікому пригорнути молодую мене!
Нехай мене той голубить, а хто мене вірно любить,
Нехай мене пригортає, хто кохання в серці має!
Ох, ох, ох, ох, ох, хто кохання в серці має! (двічі)

Ой у полі, у полі береза стояла,
Мати свого сина в поход виряжала. (двічі)

“Іди, іди синку, іди, не барися,
На третій годочок додому вернися!”. (двічі)

Ось проходе годик, ось проходе другий,
На третій годочок іде мій синочок. (двічі)

“Ой чи рада, мамо, ой чи рада мною,
Ой чи рада, мамо, моєю женою?”. (двічі)

“Ой рада я, синку, ой рада ж тобою,
Та й не рада, синку, твоєю женою!”. (двічі)

Посадила сина в святому куточку,
Нелюбу невістку в сінях в уголочку. (двічі)

Наливає сину солодкого меду,
Нелюбій невісткі зеленого яду. (двічі)

А син і невістка, вони так любились,
Вони тим ядочком та й переділились. (двічі)

Поховала сина в зеленом садочку,
Нелюбу невістку в глибоком ярочку. (двічі)

Посадила сину червону калину,
Нелюбій невісткі суху берестину. (двічі)

Червона калина стала засихати,
Материнське серце з болем виривати. (двічі)

Ой у полі, у полі береза стояла…

Летіла зозуля та й стала кувати,
А то не зозуля, то рідная мати. (двічі)

А то не зозуля, то рідная мати,
Вона прилетіла дочку рятувати. (двічі)

Якби ж вона знала, як тяжко без долі,
Вона б передали горобчиком солі. (двічі)