Коли помираєш, милий мій дружечку?

Край мій териконів, рідний мій Донбас,
В степових просторах там телят я пас.

Та щоб не бемекало, я співав їм бас,
Та щоб не скиглило, заводив я джаз.

Ой любий мій краю мій, милий мій Донбас,
Цоб-цобе, краю мій, там телят я пас.

А до перукарні я зайшов голиться,
Там мене подряпала лихо-учениця.

Я сиджу ридаю, біжить же з мене кров,
А ця дівка каже : “Цитьте, я стажор!”.

Надіслав я картку до своєї хати,
Поруч із козлом своїм був на ней я знятий.

Написав на картці, щоб родина знала:
“Любі мої дітки, я на картці справа”.

“Як піду я понад лугом, ну-да-я, ну-да-я,
Де мій милий оре плугом, рудая, рудая! (двічі)

Понесу я йому їсти, ну-да-я, ну-да-я,
Чи не скаже мені сісти?” рудая, рудая! (двічі)

“Що сидиш, чому не ореш? ну-да-я, ну-да-я,
Чом до мене не говориш?”, рудая, рудая! (двічі)

“А я сиджу та думаю, ну-да-я, ну-да-я,
Що рудую жінку маю, рудая, рудая!” (двічі)

Ой що ж це за шум учинився,
Що комарик та й на мусі оженився. (двічі)

Та й узяв собі жінку невеличку,
Що не вміє шити-прясти чоловічку. (двічі)

Полетів наш комар в чисте поле,
В чисте поле, во зелену діброву. (двічі)

Ой сів наш комар на дубочку,
Звісив свої ноженята на гілочку. (двічі)

Де не возьмися тут шура-бура,
Вона ж того комарика з дуба здула. (двічі)

Ой упав наш комар та й розбився,
Поламав руки-ноги, потрощився. (двічі)

Ой лежить наш комар та й не дише,
А над ним протокол врядник пише. (двічі)

Ой що ж це лежить за покойник?
Чи то пан, чи гетьман, чи полковник? (двічі)