По той бік гора, по другий друга

Ой устану ранесенько,
Вмию личко білесенько.
Іще сонце не зійшло –
В мене личко розцвіло.

Ой пішла я та й по сіно,
В мене личко зрум’яніло.
Ой чи брала, чи не брала –
Василечка повстрічала.

Василечку, серце моє,
Нав’яжи сіна в’язок двоє.
Він у в’язки пов’язує,
Та й на мене підморгує.

“Ой дівчина чепурненька,
Сама станом ти гарненька.
Ой у в’язки пов’язую,
Обніму та й поцілую.”

“Личко не дам цілувати,
Віднеси сіно до хати.
А як любиш, не жартуєш,
Біля хати поцілуєш.”

До роботи він береться,
Несе сіно – спина гнеться.
Сіно несе, помагає,
Нехай сватів засилає. (двічі)

Світе місяць, світе ясний та прямо в хатину,
А дівчина молодая колише дитину. (двічі)

Мету хату, мету сіни та й засміялася,
Вийшла мати із кімнати та й догадалася. (двічі)

ー Знаю, доню, знаю, доню, чого ти смієсся,
Полюбила козаченька та й не признаєсся. (двічі)

ー Люби, доню, люби, доню, та й не ошибайся,
Козак гарний, козак бравий, щоб не насміявся. (двічі)

ー Де ж та нива колосиста, що нас прогодує,
Де ж той батько, що дитину зодягне, зобує? (двічі)

ー Не питай же, сину, батька, бо батька немає,
Він поїхав в чуже поле, а тебе не знає. (двічі)

Ой ти, місяцю, ще й зіронька ясная,
Ой ти парубок, я ж дівчина красная. (двічі)

Ой ти парубок, я ж дівчина красная,
Ти в вишневом саду, я ж тобі коня пасла. (двічі)

Ой пасла коня з вечора до півночі,
Іспала роса на мої карі очі. (двічі)

Не так на очі, як на русу косу,
Серце козаче – віночка не ношу. (двічі)