​Ішли воли, воли із діброви

Ой піду я в село (весело) вулицею,
Ой чи не стрінуся (с тею) свею Марусею.

А як зустрінуся, еей, та й поцілуюся:
“Ой бувай здорова, моя, моя чорноброва.

Ой бувай здорова, еей, моя чорноброва.
Бо я одїжаю в край си…, в край синього моря”.

Козаченько їде, еей, на конику в’єцця,
Молода дівчина з коза…, з козака смієцця.

“Не смійся дівчино, еей, не смійся ти з мене,
Не одну я нічку ночу…, ночував я в тебе.

Не одну я нічку, еей, ночував я в тебе,
Не одну вечерю вече…, вечеряв я в тебе.

Вечерю вечеряв, еей, в сінях на порозі,
Вечерю вечеряв, два бі…, два білих пироги.

А в первім пирозі – зеленая рута,
А в другім пирозі – звита…, звитая гадюка.

Од зеленой рути, еей, та й найдуться ліки,
Од звитой гадюки пропав, пропав я навіки”.

Ой пішов я до дівчини на пораду в сад:
«Люблю тебе щирим серцем, так не можу взять!»(двічі)

«Бо не велять батько й мати тебе, й бідну, брать,
Посилають на Вкраїну багачку шукать!» (двічі)

«Ой, об’їхав усі села і всі города,
Та й не знайшов краще тебе, як ти, сирота.» (двічі)

А в неділю, рано-вранці всі дзвони ревуть,
Молодую дівчиноньку до гроба ж несуть. (двічі)

Молодую дівчиноньку й до гроба ж несуть,
Молодого козаченька під руки ведуть. (двічі)

«Розступіться, добрі люди, дайте мені стать,
Хоч неживу поцілую, бо будуть ховать.» (двічі)

Опустили труну в яму, стали загортать,
Молодого козаченька стали одливать. (двічі)

Іде козак дорогою й спотикається,
Стоїть батько у воротіх, насміхається. (двічі)

Стоїть батько у воротіх, насміхається:
«За ким, за ким, мій синочку, побиваєшся?» (двічі)

"Ой, бодай же, старий батьку, віку не дожив,
Як ти мене з дівчиною навік розлучив!" (двічі)

Да повій, вітер, да буйнесенький
З глибокого яру же,
Прибудь, милой, ой да чорнобривой
З далекого кра(ю).

Да ой рад би я да повівати -
Яр дуже й глибокий,
Ой рад би я до тебе прибути -
Край дуже дальок(ий).

Да глибокі(високі) да явірочки,
Й а ще вищі кручі же,
Ой як мені же ой да й надоєло
Миленького жду(чі).

Да ждала год я, да ждала другий,
Да й не могла дождаться же,
Ой найняла ой да чорний ворон
Листа пересла(ться).

Да летить ворон, да летить чорний,
Та й летючи кряче же,
Передай же ой да тій дівчині,
Хай вона й не пла(че).

Да нехай вона да й не плаче,
А я тут не журюся,
Нехай вона ой да іде заміж,
А я й оженю(ся).

Да ой щоб тебе да й женихала
Лихая й година же,
Як зв'язала ой да білі ручки
Малая дити(на).

Да ізв'язала да білі ручки -
Ніхто й не розв'яже,
Ніхто ж мені ой да молоденькій
Правдоньки не ска(же).