Digital archive of folklore

Ішли воли, воли із діброви, а овечки з поля,
Розмовляла молода й дівчина з козаченьком стоя. (двічі)

«Та й куди їдеш, їдеш-од’їжаєш, сизокрилий орле?
А хто ж мене, молоду й дівчину, та й в вечір пригорне?» (двічі)

«Пригортайся, молода дівчино, іншому такому,
Та й не кажи отієї правди, що мені самому.» (двічі)

Єхав Янко, єхав по бистрой рєкі,
Под зельоним дубом пили мужики.
З учіряшньой п’янки я із ног ізвалюсь,
Дайте похмєлиться, а то утоплюсь.

Єслі хочеш випить, так садись под дуб,
За вина бутилку клади один руб.
А я ж немного вип’ю, лиш одні сто грам,
Получу получку, так троячку оддам.
А я ж немного вип’ю, лиш одні сто грам,
Получу получку, так троячку оддам.

Получив получку та й дамой скорєй,
Бо на всю получку угостив друзєй.
А прийшов додому, на коліна став,
«Милая Альона, дєньги потєряв".
А прийшов додому, на коліна став,
«Милая Альона, дєньги потєряв».

«Милий мой голубчик, що ж ти наробив,
Ти ж усю получку до рубля пропив.»
«Милая Альона, ми єщьо заживьом,
Іздадім бутилки − хлєба наберьом».
«Милая Альона, ми єщьо заживьом,
Іздадім бутилки − хлєба наберьом».

«Милий мой голубчик, шо ж будим робить,
Як рожу я сина, чим будем кормить?»
«Милая Альона, тьощі оддадім,
А не схоче тьоща − в інтернат сдадім».
«Милая Альона, тьощі оддадім,
А не схоче тьоща − в інтернат сдадім».

Ой у полі, полі сухий дуб розвився,
Який брат був добрий, поки не женився. (двічі)

А як оженився і взяв братовицю,
Виганяє з хати брат рідну сестрицю. (двічі)

Ой у полі, полі сестра жито жала,
Їхав брат на конях − сестра не впізнала. (двічі)

«Чи я ж тобі, брате, сорочки не шила,
Що ти вигнав з хати, щоб я голосила?» (двічі)

«Чи я ж тобі, брате, сорочки не прала,
Що ти вигнав з хати, щоб я вік страдала?» (двічі)

Та чого не прийшов, та як місяць зійшов, та як я тебе ж ждала?
Та чи коня не мав, а й чи стежки не знав, чи мать не пускала? (двічі)

І коня я мав, і стежку я знав, та й мати пускала.
А найменша сестра, бодай не зросла, сіделце сховала. (двічі)

А старша сестра сіделце знайшла, коня осідлала.
Поїдь, братіку, їдь, ріднесенький, котра ж тебе ждала. (двічі)

Тече річенька, невеличенька, схочу перескочу.
Оддай же мене, моя матінко, за кого я схочу. (двічі)

А як оддала та й приказала в гостях не бувати.
А якщо прийдеш, моя донечко, то вижену й з хати. (двічі)

За садочком сонце сходить, соловейко там співав.
Не пускає мати дочки у садочок погулять. (двічі)

«Пусти мене, моя мамо, я хвилинку постою.
Соловейко там співає − я його послухаю.» (двічі)

«Не пущу я тебе, дочко, не поможе твоя річ.
Одкривай собі віконце, слухай його усю ніч.» (двічі)

А як матінка заснула, спи, спокойний тобі сон.
Та й спустилась у віконце, озернулася кругом. (двічі)

А мій милий чорнобривий по садочку прохожав,
Як зачув мій голосочок, сам тихенько заспівав. (двічі)

«Якщо вірно ти мене любиш, бросай мамоньку родну,
Та й поїдим в край дальокий, в чужу, дальню сторону!» (двічі)

«Прощай мамо, прощай тато, прощай мамонька родна,
Більш до тебе ни вернуся − тим щаслива буду я!» (двічі)

На вгороді чернобиль на канаву стелиться,
А мій милий Михайло в чужім селі жениться. (двічі)

«Запрягай же, брат, коня, коня білогривого.
Та й поїдем в це село, шукать мого милого.»(двічі)

Доїжаєм до села − а мені не весело,
Гляну на подвір'ячко − в Михайла ж весіллячко. (двічі)

«Ой дивися, Михайло, що ж до нас приїхало:
Чи твоя родиночка, чи може перва жіночка?» (двічі)

«А то ж не родиночка, то первая жіночка.
Став на стіл горілочку, стрічай мою жіночку!»(двічі)

Олена зажурилася, на стіл похилилася.
На стіл похилилася, слізоньками вмилася. (двічі)

«Ой, Олено, Олено, що ж ти наробила то?
Оставайся дівкою, я ж поїду з жінкою.» (двічі)

Ой пішов я до дівчини на пораду в сад:
«Люблю тебе щирим серцем, так не можу взять!»(двічі)

«Бо не велять батько й мати тебе, й бідну, брать,
Посилають на Вкраїну багачку шукать!» (двічі)

«Ой, об’їхав усі села і всі города,
Та й не знайшов краще тебе, як ти, сирота.» (двічі)

А в неділю, рано-вранці всі дзвони ревуть,
Молодую дівчиноньку до гроба ж несуть. (двічі)

Молодую дівчиноньку й до гроба ж несуть,
Молодого козаченька під руки ведуть. (двічі)

«Розступіться, добрі люди, дайте мені стать,
Хоч неживу поцілую, бо будуть ховать.» (двічі)

Опустили труну в яму, стали загортать,
Молодого козаченька стали одливать. (двічі)

Іде козак дорогою й спотикається,
Стоїть батько у воротіх, насміхається. (двічі)

Стоїть батько у воротіх, насміхається:
«За ким, за ким, мій синочку, побиваєшся?» (двічі)

"Ой, бодай же, старий батьку, віку не дожив,
Як ти мене з дівчиною навік розлучив!" (двічі)

Ой глянь же ти, зятеньку, на мене,
Кращая свістонька у тебе.
Чи я ж тобі, зятеньку, не така,
Що викинув на тарілку п’ятака?

А я ж тобі, зятеньку, рідна свість,
Викень на тарілку сотень шість.
Казали люди − зять багач,
Казали люди − грошей міх,
Викинув на тарілку, мов на сміх.

Як ходила дівчинонька по городу,
Посадила орішину із приходу.

Рости, рости, мій орішечку, (двічі)
Батенькові на потішечку.

Рости, рости та й роскоренися, (двічі)
Живи тату, живи не журись,

Кохай собі другую такую, (двічі)
Як викохав мене молодую.

Як ходила дівчинонька у вишневий сад,
Та й на її голівоньку цвіт білий упав.

Та що вишневий, черешневий мимо политів,
Яблуньовий та й грушовий на голову сів.

Та шо я й того та й цвіточка я й не знала,
Я за того козаченька й не давала.

Свашка-неліпашка
Шишок не ліпила.
Шишок не ліпила,
Дружок не дарила.

Ой брешете, дружки,
Ой брешете дружки,
Я ліпила шишки
З гречаної луски,
Щоб подавились дружки.

Старший боярин, як бульван,
Витріщив очі, як баран.
Перевеслом підперезавсь,
В бояри прибравсь.

Старший боярин красний,
Старший боярин красний,
А на ньому кожух рясний.
Поміж тими та рясницями,
Сидять воші та копицями.

Коло річки, коло броду набирала дівка воду,
А в руках нове відерце: “Дай напитись, моє серце!”,
Лай - лай - лай - лай - лай - лай - лай - лай - лай,
А в руках нове відерце: “Дай напитись, моє серце!”,
Лай - лай - лай - лай - лай - лай - лай- лай - лай.

“Пить багато я не стану, тільки раз на тебе гляну,
Я твою красу дівочу зберегти у серці хочу”,
Лай - лай - лай - лай - лай - лай - лай - лай - лай,
Я твою красу дівочу зберегти у серці хочу",
Лай - лай - лай - лай - лай - лай - лай - лай - лай.

“Ти, козаче, не барися та на мене не дивися,
Хоч не гарна я дівчина, а у мене є хлопчина”,
Лай - лай - лай - лай - лай - лай - лай - лай - лай,
“Хоч не гарна я дівчина, а у мене є хлопчина”,
Лай - лай - лай - лай - лай - лай - лай - лай - лай.

“Тракторіст він, поле крає, він одну мене кохає,
Це йому несу я воду, збережу для нього вроду”,
Лай - лай - лай - лай - лай - лай - лай -лай - лай,
“Це йому несу я воду, збережу для нього вроду”,
Лай - лай - лай - лай - лай - лай - лай - лай - лай.

З горки на горку й дорожка лежить,
Нема мого милого – не можу я жить,
Да раз, да горазд, да два,
Нема мого милого – не можу я жить.

Піду до ворожки та й буду ворожить,
Яка в мене карта на серці лежить,
Да раз, да горазд, да два,
Яка в мене карта на серці лежить.

Та й випала карта – бубновий валєт,
Ждала до півночі, а милого нєт,
Да раз, да горазд, да два,
Ждала до півночі, а милого нєт.

З півночі звернуло, як милий прийшов,
На стіл похилився та й тяжко здихнув,
Да раз, да горазд, да два,
На стіл похилився, так тяжко здихнув.

А я ждала, ждала, до нього підійшла:
“Чого ж, чого, милий, тоска налягла?”,
Да раз, да горазд, да два,
“Чого ж, чого, милий, тоска налягла?”

“Чого ж, чого, милий, учора не прийшов?”,
“Вийшов на крилечко – дрібний дощ ішов",
Да раз, да горазд, да два,
“Вийшов на крилечко – дрібний дощ ішов".

“Одури, козаче, ж ти матір свою,
Ти вчора проводив подружку мою!",
Да раз, да горазд, да два,“Ти вчора проводив подружку мою!”

“Одури, козаче, ж ти батька свого,
Я вчора гуляла – дощу не було!",
Да раз, да горазд, да два,
“Я вчора гуляла – дощу не було!”

По-за садом, по-за лугом (двічі)
Та оре милий новим плуг(ом).

Що він оре та й гукає, (двічі)
А чужа мила ж поганя(є).

Чужа мила, чужа мила, (двічі)
Та чужа мила погони(ла).

А своя стоїть за лозами, (двічі)
Та й Умивається сльоза(ми).

А своя мила та й невдана, (двічі)
Та ні до плуга, ні до ра(ла)

Ні до плуга, ні до рала, (двічі)
А й у шиночок боса дра(ла).

У шиночок боса драла (двічі)
Та й під шиночком ночува(ла).

Летіла зозуля через мою хату,
Сіла на калині та й стала кувати. (двічі)

“Ой ти, зозулино, чого рано куєш?
Чи ти, зозулино, горе моє чуєш?” (двічі)

“Як би не чувала, то я б не кувала,
Тобі б, молоденькій, правди б не казала.” (двічі)

Як піду в садочок, зорву я листочок,
Та й понакриваю милого слідочок. (двічі)

Щоб роса не впала, пташки не блудили,
Щоб мого милого дівки не любили. (двічі)

Одна полюбила та й причарувала,
Несолону рибку вечерять давала. (двічі)

“Вечеряй, вечеряй та й не сомнівайся,
А як нежонатий – зо мной оставайся.” (двічі)

“Єсть у мене жінка, єсть у мене діти,
Раде б моє серце до їх полетіти.” (двічі)

“Тобі, мій миленький, до їх не літати,
Тобі, мій миленький, зо мной привикати.” (двічі)