Кругом Мариноньки ходили дівоньки

– Калино-малино, чого в лузі стоїш,
Чого в лузі стоїш, чом не процвітаєш? (двічі)

Кого вірно люблю, за тим посихаєш.

Котилася зірка та й із підвечірка та й упала додолу.
– А хто ж мене, молоду дівчину, та проведе додому?

Ой обізвався та й козаченько та й на воронім коню:
– Ой гуляй, гуляй, молода дівчино, я проведу додому.

Ой бо за мною, та й за молодою, а весь рід зажурився.

Вербовая дощечка, дощечка, дощечка,
По ній ходить Насточка, Насточка, Насточка.

– Де ти, Насте, бувала, бувала, бувала,
Як діброва палала, палала, палала?

– Решетом воду носила, носила, носила
Та й діброву гасила, гасила, гасила.