Чи я не хазяйка, чи не господиня

Прихожу я додому, трохи був п’яненький,
Та й до жінки з кулаком кинувсь, мов дурненький. (двічі)

«Чого, – кажу, – губи дмеш, чого сердисся,
Чом до мене не говориш, не повернисся?». (двічі)

Закінчила жінка прясти, як ухвате днище,
А я з хати та й утік прямо на горіще. (двічі)

Як тікав же я знадвору та й потіг драбину,
Бо якби була догнала – повредила спину. (двічі)

А в неділю рано-вранці піч жінка топила,
Та й із сиром вареників собі наварила. (двічі)

Дала ж мені вареничок, винесла знадвору,
Наколола на рогач, подала нагору. (двічі)

Дала ж мені вареничок, ще й дві варяниці,
А третьою навкидя вдарила по пиці. (двічі)

Може й вам кому прийдеться п’яному бувати,
Не займай своєї жінки, краще лягай спати. (двічі)

А мій милий чорнобривий вареничків хоче,
А мій милий чорнобривий вареничків хоче,
Навари, милая, навари, милая,
Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая! (двічі)

А у мене дров немає, милий мій, миленький,
А у мене дров немає, голубе сизенький,
Нарубай, милая, нарубай, милая,
Нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая! (двічі)

А у мене сил немає, милий мій, миленький,
А у мене сил немає, голубе сизенький,
Помирай, милая, помирай, милая,
Помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая! (двічі)

А з ким будеш доживати, милий мій, миленький,
А з ким будеш доживати, голубе сизенький,
Із кумой, милая, із кумой, милая,
Із кумой, у-ха-ха, моя чорнобривая! (двічі)

Ну підемо додому, милий мій, миленький,
Вареничків наварю, голубе сизенький,
Не балуй, милая, не балуй, милая,
Не балуй, у-ха-ха, моя чорнобривая! (двічі)

Та з ким будеш доживати, милий мій, миленький,
Та з ким будеш доживати, голубе сизенький,
Із тобой, милая, із тобой, милая,
Із тобой, у-ха-ха, моя чорнобривая! (тричі)

Кури мої кури, кури-чобатури,
Якби мені того чоловіка, твоєї натури! (двічі)

Попироси не курив, водочки не нюхав,
Чужих жінок не любив, одну мене слухав! (двічі)

Ой, дай мені Боже, вечіра діждати,
Та й пішла б я до куми новості взнавати. (двічі)

Як пішла я до куми, стала під стіною,
А мій милий, чорнобривий говорить з кумою. (двічі)

Несе кума чарку, ще й курячу лапку,
А я цього не стерпіла та й вибила шибку. (двічі)

Тай пішла додому, зразу заболіла,
Та й білою хустиною голівку накрила. (двічі)

Прийшов милий вранці: “Коли заболіла?”,
“Ще учора із вечора, як шибка летіла.” (двічі)