Зажурився мій миленький

Як прийшов я раз додому, та й був я п’яненький,
Та й до жінки з кулаками пристав, як дурненький.

Моя жінка коло печі галушки варила,
Як огріла кочергою, чуть мене не вбила.

Я від неї на горище та й ляду відкинув,
А моя моторна жінка прибрала драбину.

Я їй кажу: «Їсти хочу! Я ж коньки відкину,
Моя люба, дорогенька, постав же драбину».

А вона відповідає: «А мені начхати,
Будеш знати, дорогенький, як мене чіпати!

Отам будеш ти до ранку на горищі спати,
Будеш знати, як зі мною можна жартувати».

І з тих пір я, добрі люди, не буду брехати,
Як прийду додому п’яний, так лягаю спати.

Несе тьоща воду, коромисло гнеться,
А зять на порозі сидить і сміється. (двічі)

ー Неси, тьоща, воду, бо нічим умиться,
Ідеш, скупертаєш – не можу дивиться. (двічі)

ー Та неси півлітру, бо вижену з хати,
Будеш у садочку зозулей кувати. (двічі)

ー Зятю ти мій, зятю, не піду із хати,
Де вік проробила – там буду вмирати. (двічі)

ー Нерозумна тьоща, мусила б ти знати,
Є дом пристарілих – там будеш вмирати. (двічі)

ー Діти мої, діти, які ви гарненькі,
Чого мене не гонили, як були маленькі? (двічі)

ー Діти мої, діти, які ви хороші,
Чого мене не гонили, як давала гроші? (двічі)

ー А тепер не нужна ані на хвилину,
Бо за мої гроші ти купив машину. (двічі)

ーТьоща моя, тьоща, родилося б щастя,
Поший собі торбу – вона тобі здасться. (двічі)

ー Як будеш просити – не сядь коло хати,
Щоб люди не знали, що ти наша мати. (двічі)

Діти, майте діти та не майте жалість,
Не давайте гроші – бережіть на старість. (двічі)

Єхав Янко, єхав по бистрой рєкі,
Под зельоним дубом пили мужики.
З учіряшньой п’янки я із ног ізвалюсь,
Дайте похмєлиться, а то утоплюсь.

Єслі хочеш випить, так садись под дуб,
За вина бутилку клади один руб.
А я ж немного вип’ю, лиш одні сто грам,
Получу получку, так троячку оддам.
А я ж немного вип’ю, лиш одні сто грам,
Получу получку, так троячку оддам.

Получив получку та й дамой скорєй,
Бо на всю получку угостив друзєй.
А прийшов додому, на коліна став,
«Милая Альона, дєньги потєряв".
А прийшов додому, на коліна став,
«Милая Альона, дєньги потєряв».

«Милий мой голубчик, що ж ти наробив,
Ти ж усю получку до рубля пропив.»
«Милая Альона, ми єщьо заживьом,
Іздадім бутилки − хлєба наберьом».
«Милая Альона, ми єщьо заживьом,
Іздадім бутилки − хлєба наберьом».

«Милий мой голубчик, шо ж будим робить,
Як рожу я сина, чим будем кормить?»
«Милая Альона, тьощі оддадім,
А не схоче тьоща − в інтернат сдадім».
«Милая Альона, тьощі оддадім,
А не схоче тьоща − в інтернат сдадім».