Digital archive of folklore

Чорні очки, чорні очки як терен,
Чорні очки як терен, як терен, як терен,
Коли ми ся поберем, поберем? (двічі)

Поберемось, поберемось в неділю,
Побермось в неділю, в неділю, в неділю,
Маю на те надію, надію.

Куди мене, куди мене побереш,
Куди мене побереш, побереш, побереш,
Коли хати не маєш, не маєш. (двічі)

Підем, серце, підем, серце, в чужину,
Підем, серце, в чужину, в чужину, в чужину,
Поки свою збудую, збудую. (двічі)

Чужа хата, чужа хата – не своя,
Чужа хата не своя, не своя, не своя,
А я дівка не твоя, не твоя. (двічі)

Шуміла калина, шумів тихий гай,
Вродливу дівчину козак покохав,
Шуміла калина, шумів тихий гай,
Вродливу дівчину козак покохав.

Він клявся, божився, що любить її,
Як місяць на небі ясної зорі,
Він клявся, божився, що любить її,
Як місяць на небі ясної зорі.

Дівча незважало на жарт той страшний,
Сказало: «Козаче, ти матір убий»,
Дівча незважало на жарт той страшний,
Сказало: «Козаче, ти матір убий».

ー Убий свою матір, у ліс однеси,
Матінкіне серце мені принеси,
Убий свою матір, у ліс однеси,
Матінкіне серце мені принеси.

Три дні і три ночі козак сумував,
А на четвертий він матір вбивав,
Три дні і три ночі козак сумував,
А на четвертий він матір вбивав.

Прийшов до дівчини, край порога став,
Матінкіне серце в долонях подав,
Прийшов до дівчини, край порога став,
Матінкіне серце в долонях подав.

ー Козаче, козаче, що ж ти наробив,
То ж я жартувала – ти матір убив,
Козаче, козаче, що ж ти наробив,
То ж я жартувала – ти матір убив.

ー Тепер же, козаче, іди у ліси,
Шукай собі долю для свої краси,
Тепер же, козаче, іди у ліси,
Шукай собі долю для свої краси.

Шуміла калина, шумів тихий гай,
Вродливу дівчину козак покохав,
Шуміла калина, шумів тихий гай,
Вродливу дівчину козак покохав.

Іванку, Іванку,
З того боку ярку,
З того боку ярку,
Прийди ж ти до мене,
Прийди ж ти до мене,
Бо я не перейду. (двічі)

Тече вода в ставок,
Тече вода в ставок,
Кладочку замила,
Кладочка тонкая,
Вода холодная,
А я ще ж молода. (двічі)

Очі мої чорні,
Очі мої чорні,
Чого ви блудите,
Бо тут його нема,
Бо тут його нема,
Кого ви любите. (двічі)

Іванку, Іванку,
З того боку ярку,
З того боку ярку,
Прийди ж ти до мене,
Прийди ж ти до мене,
Бо я не перейду. (двічі)

А мій милий чорнобривий вареничків хоче,
А мій милий чорнобривий вареничків хоче,
Навари, милая, навари, милая,
Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая! (двічі)

А у мене дров немає, милий мій, миленький,
А у мене дров немає, голубе сизенький,
Нарубай, милая, нарубай, милая,
Нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая! (двічі)

А у мене сил немає, милий мій, миленький,
А у мене сил немає, голубе сизенький,
Помирай, милая, помирай, милая,
Помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая! (двічі)

А з ким будеш доживати, милий мій, миленький,
А з ким будеш доживати, голубе сизенький,
Із кумой, милая, із кумой, милая,
Із кумой, у-ха-ха, моя чорнобривая! (двічі)

Ну підемо додому, милий мій, миленький,
Вареничків наварю, голубе сизенький,
Не балуй, милая, не балуй, милая,
Не балуй, у-ха-ха, моя чорнобривая! (двічі)

Та з ким будеш доживати, милий мій, миленький,
Та з ким будеш доживати, голубе сизенький,
Із тобой, милая, із тобой, милая,
Із тобой, у-ха-ха, моя чорнобривая! (тричі)

Якби ж мені сивий кінь, я сідельце маю,
Поїхав би за Дунай, там дівчину маю,
А я все дивлюся, де ж моя Маруся,
А я все дивлюся, де ж ти ж, моя Маруся. (двічі)

Як поїхав за Дунай, там старенька хата,
Стара баба, старий дід, ще й дівка горбата,
А я все дивлюся, де ж моя Маруся,
А я все дивлюся, де ж ти ж, моя Маруся. (двічі)

Як пішов я Маньку сватать, пригласили сісти,
Поставили бараболю нечищену їсти,
А я все дивлюся, де ж моя Маруся,
А я все дивлюся, де ж ти ж, моя Маруся. (двічі)

А я тую бараболю по столі качаю,
На полиці паляниці – я на них моргаю,
А я все дивлюся, де ж моя Маруся,
А я все дивлюся, де ж ти ж, моя Маруся. (двічі)

Потушили каганці, полягали спати,
Я за тії паляниці та й тікати з хати,
А я все дивлюся, де ж моя Маруся,
А я все дивлюся, де ж ти ж, моя Маруся. (двічі)

Не попав я у ворота – та в тин головою,
А те стерво косороте зверху кочергою,
А я все дивлюся, де ж моя Маруся,
А я все дивлюся, де ж ти ж, моя Маруся. (двічі)

Очі сині та сині дала мати дівчині,
А навіщо давала та й не знала сама,
А тепер цій дівчині через очі ті сині,
Ані вдень, ані вночі їй спокою нема. (двічі)

Ой нащо було, мати, очі сині давати,
Очі сині самотні, мабуть, будуть повік,
Очі сині та карі не підходять до пари,
А від цього серденько іще гірше болить. (двічі)

Зажурилась дівчина, плачуть очі ті сині,
Плаче серце дівоче, бо самотнє воно,
Де ж той вечір дівочий, де ж ті карії очі,
Де ж той хлопець, що прийде і постука в вікно. (двічі)

Не журися, дівчино, не журися, рибчино,
Прийде серцю утіха, прийде радісний час,
Є у світі хлопчина, він шука очі сині,
Він до тебе прилине і все буде гаразд. (двічі)

За селом, де колишуться верби,
Вітерець в верболозах заснув,
Там заграла плакуча гітара,
Там дівчина стрічала весну. (двічі)

ー Ти поїдеш далеко, далеко,
Так далеко од мого села,
І ніколи мене не згадаєш,
Що у тебе кохана була. (двічі)

ー Ти не плач, не журися, дівчино,
Ти не плач, не журись, не ридай,
Через рік, як цвістиме калина,
В тихий вечір на мене чекай. (двічі)

Ось пройшов рік тяжкого чекання,
І прийшла довгождання пора,
Дівчинонька прийшла до калини,
А милого її там нема. (двічі)

Ой нема, ой нема і не буде,
Бо така то дівоча судьба,
Будеш знати, як хлопця кохати,
І як вірити в його слова. (двічі)

За селом, де колишуться верби,
Вітерець в верболозах заснув,
Там не грала плакуча гітара,
Там дівчина не встріла весну. (двічі)

Горіла сосна, палала,
Горіла сосна, палала,
Під ней дівчина стояла,
Під ней дівчина стояла. (двічі)

Під ней дівчина стояла,
Під ней дівчина стояла,
Русую косу чесала,
Русую косу чесала. (двічі)

Ой коси, коси, ви мої,
Ой коси, коси, ви мої,
Довго служили ви мені,
Довго служили ви мені. (двічі)

Більше служить не будете
Більше служить не будете,
Під білий велень підете,
Під білий велень підете. (двічі)

Під білий велень, під фату,
Під білий велень, під фату,
Більш за дружку я не буду,
Більш за дружку я не буду. (двічі)

Під білій велень з кінцями,
Під білій велень з кінцями,
Більш не піду я з хлопцями,
Більш не піду я з хлопцями. (двічі)

Під білий велень в два кінці,
Під білий велень в два кінці,
Більш не піду я на танці,
Більш не піду я на танці. (двічі)

Ой там на горі горобці,
Ой там на горі горобці,
Будьте здорові ви, хлопці,
Будьте здорові ви, хлопці. (двічі)

Ой там на горі качата,
Ой там на горі качата,
Будьте здорові, дівчата,
Будьте здорові, дівчата. (двічі)

Горіла сосна ще й гілля,
Горіла сосна ще й гілля,
Прийдіть на наше весілля,
Прийдіть на наше весілля. (двічі)

Горіла сосна, горів пень,
Горіла сосна, горів пень,
Пийте, гуляйте цілий день,
Пийте, гуляйте цілий день. (двічі)

Горіла сосна, тріскала,
Горіла сосна, тріскала,
Тепер я стала невістка,
Тепер я стала невістка. (двічі)

Така її доля, о Боже мій милий,
За що ти караєш її, молоду,
За те, що так щиро вона полюбила,
Козацькії очі?... Прости сироту! (двічі)

Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,
Одна, як та пташка в далекім краю,
Пошли ти їй долю — вона молоденька,
Бо люди чужії її засміють. (двічі)

Чи винна ж голубка, що голуба любить,
Чи винен той голуб, що сокіл убив,
Сумує, воркує, білим світом нудить,
Літає, шукає, дума — заблудив. (двічі)

Зажурився мій миленький, ой-йо-йой,
Зажурився мій миленький,
Що взяв мене молоденьку,
А зозуля все кує. (двічі)

Хату мастю, щітки знати, ой-йо-йой,
Хату мастю, щітки знати,
Не навчила рідна мати,
А зозуля все кує. (двічі)

Ні зварити, ні спекти, ой-йо-йой,
Ні зварити, ні спекти,
Ні між люди з ким піти,
А зозуля все кує. (двічі)

Зварю борщ, а він рідкий, ой-йо-йой,
Зварю борщ, а він рідкий,
Спечу хліб, а він гливкий,
А зозуля все кує. (двічі)

Я милому догоджала, ой-йо-йой,
Я милому догоджала,
Замість кофе борщ подала,
А зозуля все кує. (двічі)

Він до мене з кулаками, ой-йо-йой,
Він до мене з кулаками:
«Чого кофе з буряками?»,
А зозуля все кує. (двічі)

Чого б’єш, чого лаєш, ой-йо-йой,
Чого б’єш, чого лаєш,
Яку взяв – таку маєш,
А зозуля все кує. (двічі)

Милий спить, йому сниться, ой-йо-йой,
Милий спить, йому сниться,
Кучерява молодиця,
А зозуля все кує. (двічі)

Нехай спить, нехай сниться, ой-йо-йой,
Нехай спить, нехай сниться,
Треба було не жониться,
А зозуля все кує. (двічі)

На камені ноги мию, на камені стою,
Вокруг мене чари сиплят, а я си не бою. (двічі)

Навкруг мене чари сиплят, а я не боюся,
Коби скорше до вечора та я пригорнуся. (двічі)

Коби скорше до вечора, до темної нічки,
Я би свому миленькому цілувала б вічки. (двічі)

Нема мого миленького, нема моєй квітки,
Пішла б його виглядати та й не знаю звідки. (двічі)

Коби скорше до осені – віддамся, віддамся,
А я свому миленькому зрадитись не дамся. (двічі)

Чого вікна такі білі, чи то такий мороз,
Чи мій милий такий файний, чи мій дурний розум. (двічі)

На камені ноги мию, на камені стою,
Навкруг мене чари сиплят, а я си не бою. (двічі)

Била мене мати березовим прутом,
Щоби я не стояла з молодим рекрутом. (двічі)

А я все стояла, доки півні піли,
На двері воду лляла, щоби не рипіли. (двічі)

На двері воду лляла, на пальцях ходила,
Щоб мати не почула, щоби не сварила. (двічі)

А мати не спала, усе чисто чула,
Та й мене не сварила, сама такая була. (двічі)

Била мене мати березовим прутом,
Щоби я й не стояла з молодим рекрутом. (двічі)

Несе Галя воду, коромисло гнеться,
За нею Іванко, як барвінок в’ється. (двічі)

ー Галю ж моя, Галю, дай води напиться,
Ти така хороша, дай хоч подивиться. (двічі)

ー Вода у ставочку, піди та й напийся,
Я буду в садочку, прийди подивися. (двічі)

Прийшов у садочок, зозуля кувала,
ー Та ти ж мене, Галю, та й не шанувала. (двічі)

ー Стелися, барвінку, буду поливати,
Вернися, Іванку, буду шанувати. (двічі)

ー Скільки не стелився, ти не поливала,
Скільки не вертався, ти не шанувала. (двічі)

Несе Галя воду, коромисло гнеться,
За нею Іванко, як барвінок, в’ється. (двічі)

Несе тьоща воду, коромисло гнеться,
А зять на порозі сидить і сміється. (двічі)

ー Неси, тьоща, воду, бо нічим умиться,
Ідеш, скупертаєш – не можу дивиться. (двічі)

ー Та неси півлітру, бо вижену з хати,
Будеш у садочку зозулей кувати. (двічі)

ー Зятю ти мій, зятю, не піду із хати,
Де вік проробила – там буду вмирати. (двічі)

ー Нерозумна тьоща, мусила б ти знати,
Є дом пристарілих – там будеш вмирати. (двічі)

ー Діти мої, діти, які ви гарненькі,
Чого мене не гонили, як були маленькі? (двічі)

ー Діти мої, діти, які ви хороші,
Чого мене не гонили, як давала гроші? (двічі)

ー А тепер не нужна ані на хвилину,
Бо за мої гроші ти купив машину. (двічі)

ーТьоща моя, тьоща, родилося б щастя,
Поший собі торбу – вона тобі здасться. (двічі)

ー Як будеш просити – не сядь коло хати,
Щоб люди не знали, що ти наша мати. (двічі)

Діти, майте діти та не майте жалість,
Не давайте гроші – бережіть на старість. (двічі)

Ой на горі два дубки,
Ой на горі два дубки,
Ой на горі два дубки, два дубки,
Та й сплелися до купки. (двічі)

Вітер дуба хитає,
Вітер дуба хитає,
Вітер дуба хитає, хитає,
Козак дівку питає. (двічі)

ー Ой, дівчино, чия ти,
Ой, дівчино, чия ти,
Ой, дівчино, чия ти, чия ти,
Чи ти вийдеш гуляти? (двічі)

ー Не питайся чия я,
Не питайся чия я,
Не питайся чия я, чия я,
Вийдеш ти і вийду я. (двічі)

ー А я донька мамчина,
А я донька мамчина,
А я донька мамчина, мамчина,
Цілуватись навчена. (двічі)

ー А я в батька один син,
А я в батька один син,
А я в батька один син, один син,
Погуляти хоч би з ким. (двічі)

Ой на горі два дубки,
Ой на горі два дубки,
Ой на горі два дубки, два дубки,
Та й сплелися до купки. (двічі)

На поточку прала,
На вербу складала,
Поможи мі, пане Боже,
Що-м собі думала,
Що-м собі думала.

Я собі думала,
Хлопця молодого,
А мене віддали,
За діда старого,
За діда старого.

Як мене давали,
То мені казали:
ー Щоб, моя ж ти доню,
Діда честувала,
Діда честувала.

Я діда честую,
Честувати мушу,
Поможи мі, пане Боже,
Візьми з діда душу,
Візьми з діда душу.

Візьми з діда душу,
Та й повісь на грушу,
Аби могли старі знати,
Як молоду брати,
Як молоду брати.

Узяв Бог старого,
Не дав молодого,
Поможи мі, пане Боже,
Верни хоть старого,
Верни хоть старого.

На поточку прала,
На вербу складала,
Поможи мі, пане Боже,
Що-м собі думала,
Що-м собі думала.