Била мене мати березовим прутом

За селом, де колишуться верби,
Вітерець в верболозах заснув,
Там заграла плакуча гітара,
Там дівчина стрічала весну. (двічі)

ー Ти поїдеш далеко, далеко,
Так далеко од мого села,
І ніколи мене не згадаєш,
Що у тебе кохана була. (двічі)

ー Ти не плач, не журися, дівчино,
Ти не плач, не журись, не ридай,
Через рік, як цвістиме калина,
В тихий вечір на мене чекай. (двічі)

Ось пройшов рік тяжкого чекання,
І прийшла довгождання пора,
Дівчинонька прийшла до калини,
А милого її там нема. (двічі)

Ой нема, ой нема і не буде,
Бо така то дівоча судьба,
Будеш знати, як хлопця кохати,
І як вірити в його слова. (двічі)

За селом, де колишуться верби,
Вітерець в верболозах заснув,
Там не грала плакуча гітара,
Там дівчина не встріла весну. (двічі)

Несе Галя воду, коромисло гнеться,
За нею Іванко, як барвінок в’ється. (двічі)

ー Галю ж моя, Галю, дай води напиться,
Ти така хороша, дай хоч подивиться. (двічі)

ー Вода у ставочку, піди та й напийся,
Я буду в садочку, прийди подивися. (двічі)

Прийшов у садочок, зозуля кувала,
ー Та ти ж мене, Галю, та й не шанувала. (двічі)

ー Стелися, барвінку, буду поливати,
Вернися, Іванку, буду шанувати. (двічі)

ー Скільки не стелився, ти не поливала,
Скільки не вертався, ти не шанувала. (двічі)

Несе Галя воду, коромисло гнеться,
За нею Іванко, як барвінок, в’ється. (двічі)

На камені ноги мию, на камені стою,
Вокруг мене чари сиплят, а я си не бою. (двічі)

Навкруг мене чари сиплят, а я не боюся,
Коби скорше до вечора та я пригорнуся. (двічі)

Коби скорше до вечора, до темної нічки,
Я би свому миленькому цілувала б вічки. (двічі)

Нема мого миленького, нема моєй квітки,
Пішла б його виглядати та й не знаю звідки. (двічі)

Коби скорше до осені – віддамся, віддамся,
А я свому миленькому зрадитись не дамся. (двічі)

Чого вікна такі білі, чи то такий мороз,
Чи мій милий такий файний, чи мій дурний розум. (двічі)

На камені ноги мию, на камені стою,
Навкруг мене чари сиплят, а я си не бою. (двічі)