Іванку, Іванку

За селом, де колишуться верби,
Вітерець в верболозах заснув,
Там заграла плакуча гітара,
Там дівчина стрічала весну. (двічі)

ー Ти поїдеш далеко, далеко,
Так далеко од мого села,
І ніколи мене не згадаєш,
Що у тебе кохана була. (двічі)

ー Ти не плач, не журися, дівчино,
Ти не плач, не журись, не ридай,
Через рік, як цвістиме калина,
В тихий вечір на мене чекай. (двічі)

Ось пройшов рік тяжкого чекання,
І прийшла довгождання пора,
Дівчинонька прийшла до калини,
А милого її там нема. (двічі)

Ой нема, ой нема і не буде,
Бо така то дівоча судьба,
Будеш знати, як хлопця кохати,
І як вірити в його слова. (двічі)

За селом, де колишуться верби,
Вітерець в верболозах заснув,
Там не грала плакуча гітара,
Там дівчина не встріла весну. (двічі)

Несе Галя воду, коромисло гнеться,
За нею Іванко, як барвінок в’ється. (двічі)

ー Галю ж моя, Галю, дай води напиться,
Ти така хороша, дай хоч подивиться. (двічі)

ー Вода у ставочку, піди та й напийся,
Я буду в садочку, прийди подивися. (двічі)

Прийшов у садочок, зозуля кувала,
ー Та ти ж мене, Галю, та й не шанувала. (двічі)

ー Стелися, барвінку, буду поливати,
Вернися, Іванку, буду шанувати. (двічі)

ー Скільки не стелився, ти не поливала,
Скільки не вертався, ти не шанувала. (двічі)

Несе Галя воду, коромисло гнеться,
За нею Іванко, як барвінок, в’ється. (двічі)

Чорні очки, чорні очки як терен,
Чорні очки як терен, як терен, як терен,
Коли ми ся поберем, поберем? (двічі)

Поберемось, поберемось в неділю,
Побермось в неділю, в неділю, в неділю,
Маю на те надію, надію.

Куди мене, куди мене побереш,
Куди мене побереш, побереш, побереш,
Коли хати не маєш, не маєш. (двічі)

Підем, серце, підем, серце, в чужину,
Підем, серце, в чужину, в чужину, в чужину,
Поки свою збудую, збудую. (двічі)

Чужа хата, чужа хата – не своя,
Чужа хата не своя, не своя, не своя,
А я дівка не твоя, не твоя. (двічі)