За нашою слободою

Ой у полі верба, під вербою вода,
Гей, там дівчина мила, чорнобрива, хороша, молода. (двічі)

На доріжку глядить, а доріжка курить,
Гей, там то їдуть славні козаченьки на конях вороних. (двічі)

Один козак під’їжджа, до дівчини гука,
ー Гей, ти дівчино, мила, чорнобрива, напій же мені коня. (двічі)

ー Невеликий ти пан та й напій коня сам,
Гей, зимна роса, а дівчина боса, ніженьки зросить собі. (двічі)

Ой у полі верба, під вербою вода,
Гей, там то їдуть славні козаченьки на конях вороних. (двічі)

Ой п’є чумак, п’є, в нього гроші є,
Ой за ним іде його рідна мати, дрібні сльози ллє. (двічі)

ー Ти синочок мій, дитина моя,
Ой покинь, покинь горілочку пити, бо проп’єш коня. (двічі)

ー Ой мамко моя, не покину я,
Ой не покину я горілочку пити, бо солодкая. (двічі)

ー Ой синочок мій, дитино моя,
Ой покинь, покинь, вдовушку любити, бо зведе з ума. (двічі)

ー Ой мамко моя, не покину я,
Ой не покину я вдовушку любити, бо красивая. (двічі)

Ой зійшов місяць над горою та й всю долину освітив,
Як освітив же він долину, а сам за хмару закотивсь. (двічі)

А в тій долині є хатина, в хатині лампочка горить,
Там мати дочку научає, дочка заплакана сидить. (двічі)

ー Ой доню, доню моя, доню, ти в мене зіронька й одна,
Не жди козаченька додому, його й на світі вже й нема. (двічі)

ー Багато хлопців повертались, багато їх уже й нема,
Усі дівчата вийшли заміж, а ти чого сидиш одна? (двічі)

Ой посадила я гвоздичок, а той гвоздичок не зійшов,
Ой як же його не любити, як він до серця підійшов. (двічі)