За нашою слободою

Туман яром, туман долиною,
Туман яром, туман долиною.

За туманом нічого не видно,
За туманом нічого не видно.

Тільки видно дуба зеленого,
Тільки видно дуба зеленого.

Під тим дубом криниця стояла,
Під тим дубом криниця стояла.

В тій криниці дівка воду брала,
В тій криниці дівка воду брала.

Та й спустила золоте відерце,
Засмутила козакові серце.

А хто ж теє відерце дістане,
А зі мною на рушничок стане?

Обізвався козаченько з гаю:
ー А я теє відерце дістану.

ー А я ж теє відерце дістану,
Я з тобою на рушничок стану.

Котилася бочечка дубовая,
А у ній горілочка медовая.

З ким тебе, горілочка, пити буду,
Без милого дружечка жить не буду.

Десь поїхав миленький в городочок,
На малоє врем’ячко, на часочок.

А за ним же Машенька побіжала,
Біжала, біжала – не догнала.

Біжала, біжала – не догнала,
Упала під вишеньку та й заснула.

Упала під вишеньку та й заснула,
Як приїхав миленький та й не чула.

ー Устань, устань, Машенька, пробудися,
На мене, миленького, подивися.

Ой п’є чумак, п’є, в нього гроші є,
Ой за ним іде його рідна мати, дрібні сльози ллє. (двічі)

ー Ти синочок мій, дитина моя,
Ой покинь, покинь горілочку пити, бо проп’єш коня. (двічі)

ー Ой мамко моя, не покину я,
Ой не покину я горілочку пити, бо солодкая. (двічі)

ー Ой синочок мій, дитино моя,
Ой покинь, покинь, вдовушку любити, бо зведе з ума. (двічі)

ー Ой мамко моя, не покину я,
Ой не покину я вдовушку любити, бо красивая. (двічі)