Digital archive of folklore

Котилася бочечка дубовая,
А у ній горілочка медовая.

З ким тебе, горілочка, пити буду,
Без милого дружечка жить не буду.

Десь поїхав миленький в городочок,
На малоє врем’ячко, на часочок.

А за ним же Машенька побіжала,
Біжала, біжала – не догнала.

Біжала, біжала – не догнала,
Упала під вишеньку та й заснула.

Упала під вишеньку та й заснула,
Як приїхав миленький та й не чула.

ー Устань, устань, Машенька, пробудися,
На мене, миленького, подивися.

Затоплю я свою хату сирими дровами,
Ой як тяжко в світі жити поміж ворогами. (двічі)

Ой як тяжко, ой як важко день за днем проходить,
А жонатий, розпроклятий, до другої ходить. (двічі)

Ой він ходить, ой він ходить, вона його любить,
Вона ж йому, молодому, дружиною буде.

Як прийшов же він додому, став ножик точити,
Його милка, як голубка, стала його просити.

ー Чекай, милий, чорнобривий, хоч одну хвилину,
А я сяду погодую малую дитину. (двічі)

ー Тоді будеш годувати, як на Дунай підеш,
А я піду до Дунаю ножа полоскати. (двічі)

Ой п’є чумак, п’є, в нього гроші є,
Ой за ним іде його рідна мати, дрібні сльози ллє. (двічі)

ー Ти синочок мій, дитина моя,
Ой покинь, покинь горілочку пити, бо проп’єш коня. (двічі)

ー Ой мамко моя, не покину я,
Ой не покину я горілочку пити, бо солодкая. (двічі)

ー Ой синочок мій, дитино моя,
Ой покинь, покинь, вдовушку любити, бо зведе з ума. (двічі)

ー Ой мамко моя, не покину я,
Ой не покину я вдовушку любити, бо красивая. (двічі)

Ой пила, пила, чіпок згубила,
Прийшла додому мужа побила. (двічі)

Вигнала з хати: «Іди проклятий»,
Іди проклятий чіпок шукати. (двічі)

Іде, бідненький, плаче, ридає,
Кого зустріне, чіпок питає. (двічі)

ー Ой люди, люди, добрії люди,
Хто чіпок знайде – могарич буде. (двічі)

За лісом не бачу, за горем не чую,
За недобрим мужем дома не ночую. (двічі)

ー Пусти ж мене, милий, до броду по воду,
До броду по воду, до рідного роду. (двічі)

ー Ой не пущу, мила, до броду по воду,
Бо ти все розкажеш про нашу незгоду. (двічі)

ー Ой не буду, милий, не буду казати,
Як стануть питати, то я вийду з хати. (двічі)

ー Чи ти ж мене, мамо, в куплі не купала,
Чи ти ж мені, мамо, щастя не бажала? (двічі)

ー Не раз тебе, доню, у куплі купала,
Не раз у той купіль доля заглядала. (двічі)

Не раз у той купіль доля заглядала,
А щастя ж не дала, бо сама не мала. (двічі)

На вгороді верба стелиться низенько,
Добре тому жити, що любов близенько. (двічі)

Вона близько, близько та ще й недальоко,
Через сад зелений, через три города. (двічі)

Я городи вижну, а сади зрубаю,
Я своє кохання здалека впізнаю. (двічі)

В кінці огорода протікає річка,
Люблять мене хлопці, хоч я й невеличка. (двічі)

Хоч я й невеличка, та ще й не багата,
В мене кавалерів завжди повна хата. (двічі)

Мене мати породила,
Мене мати породила, два городи наділила,
Гуляю я, гей, гуляю я.

Два городи обробила,
Два городи обробила – одна диня уродила,
Гуляю я, гей, гуляю я.

Повезла я продавати,
Повезла я продавати та й не знаю, що казати,
Гуляю я, гей, гуляю я.

Поки люди ціну склали,
Поки люди ціну склали, а цигани диню вкрали,
Гуляю я, гей, гуляю я.

Ой цигани, добрі люди,
Ой цигани, добрі люди, а що ж мені дома буде,
Гуляю я, гей, гуляю я.

Приїжджаю я до хати,
Приїжджаю я до хати та й не знаю, що казати,
Гуляю я, гей, гуляю я.

Як у нас у коморі була пшениця,
Я пшеницю носила до Гриця,
Ти ж пив і я пила, ти казав – я носила,
Пшеницю до Гриця. (двічі)

Як у нас у коморі було жито,
А я жито носила до жида,
Ти ж пив і я пила, ти казав – я носила,
Жито до жида. (двічі)

Як у нас у коморі було просо,
А я просо носила до Йосі,
Ти ж пив і я пила, ти казав – я носила,
Просо до Йосі. (двічі)

Як у нас у коморі було сало,
А я сало носила до Сави,
Ти ж пив і я пила, ти казав – я носила,
Сало да Сави. (двічі)

Як у нас у коморі були яйця,
А я яйця носила до зайця,
Ти ж пив і я пила, ти казав – я носила,
Яйця до зайця. (двічі)

Як у нас у коморі були буряки,
Ти ж пив і я пила, ти казав – я носила,
Ой які ж ми були дураки. (двічі)

Як була я сім літ удовою,
Та й не чула землі під собою. (двічі)

Розраяли мене вражі люди:
«Іди заміж, краще тобі буде». (двічі)

Я ж людськую волечку вчинила,
Вийшла заміж, голову втопила в холодную воду,
А мій милий поганого роду. (двічі)

Їде милий у поле орати,
Бере мене воли поганяти.

Цобе, воли, воли половії,
Ой верніться ж, літа молодії. (двічі)

За нашою слободою да за нашою слободою,
Росте жито з лободою.

Там Тетяна жито жала да там Тетяна жито жала,
В правій ручці серп держала.

В правій ручці серп держала,
Да на битий шлях поглядала. (двічі)

На битий шлях, на дорогу,
Да чи не їде Ванька з Дону. (двічі)

А він їде, а я бачу,
Да він сміється, а я плачу.