Та зайшло сонце за віконце

Зійшов же місяць за ту гору та вгору високо піднявсь,
Та й освітив усю долину та й знов за хмару заховавсь. (двічі)

А в тій долині єсть хатина, там тихо лампочка горить,
Там мати дочку научає, дочка заплакана сидить. (двічі)

ー Ой доню ж, доню, моя доню, ти в мене галочка одна,
Не дожидай його додому, його й на світі вже нема. (двічі)

Багацько хлопців поверталось, багацько де кого й нема,
Багато дівчат заміж вийшло, а ти чого сидиш сама? (двічі)

ー Не хочу ж, мамо, за старого, старий не парочка мені,
Як оддаси мене за його, то зогнію в сирій землі. (двічі)

ー Іди ж ти, доню, за старого, старий жалітиме тебе,
І будеш жить за ним щасливо, і будеш згадувать мене. (двічі)

Летіла зозуля, на бережку сіла,
На бережку сіла ж ой та й стала ой кувать.

На бережку сіла та й стала кувати,
Не чуть мого милого ж, ой не чуть, не видать.

Не чуть мого милого, не чуть, не видати,
На жовтом пісочку ж ой два слідочки знать.

Шо первий слідочок – коня вороного,
А другий слідочок – ой парня ж молодо(го).

Як піду в лісочок та зорву листочок,
Та й понакриваю ж ой милого слідо(чок).

Щоб роса не впала, пташки не ходили,
Щоб мого милого ж ой кращі не люби(ли).

Ой на ставу, на ставочку,
Ой на ставу, на ставочку пливуть качки в три рядо(чки).

Вони пливуть, поринають,
Вони пливуть, поринають, вони собі пару зна(ють).

А я живу в Божій карі,
А я живу в Божій карі – не дав мені Господь па(ри).

Тільки дав він гірку долю,
Тільки дав він гірку долю та й та пішла за водо(ю).

Пливи, доле, за водою,
Пливи, доле за водою, а я піду за тобо(ю).