На вгороді верба рясна

Цвіте терен, цвіте терен, а лист опадає,
Хто з любов’ю не знається, той горя не знає. (двічі)

А я молода дівчина та й горя зазнала,
Вечероньки недоїла, нічку недоспала. (двічі)

Ой візьму я кріселечко, сяду край віконця,
Іще очі не дрімали, а вже сходить сонце. (двічі)

Хоч дрімайте, не дрімайте – не будете спати,
Десь поїхав мій миленький іншої шукати. (двічі)

Як поїхав мій миленький на базар до рідні,
Купив мені черевички – ось вони, на мені.
Щоб я його голубом звала,
Щоб я йому правду казала.
Я не буду голубом звати,
Я не буду правди казати.

Як поїхав мій миленький на базар, до рідні,
Купив мені хустиночку – ось вона, на мені.
Щоб я його голубом звала,
Щоб я йому правду казала.
Я не буду голубом звати,
Я не буду правди казати.

Як поїхав мій миленький на базар, до рідні,
Купив мені спідничину – ось вона, на мені.
Щоб я його голубом звала,
Щоб я йому правду казала.
Я не буду голубом звати,
Я не буду правди казати.

Як поїхав мій миленький на базар, до рідні,
Купив мені нагаєчку – ось вона, по мені.
Щоб я його голубом звала,
Щоб я йому правду казала.
Тепер буду голубом звати,
Тепер буду правду казати.
Тепер буду голубом звати,
Тепер буду правду казати.

Ой за лісочком сонечко встало,
Сива зозуля та й закувала.
Та й закувала, та й на тополі,
Де дівчинонька ходила в полі.
Та й закувала, та й на тополі,
Де дівчинонька ходила в полі.

Їхали хлопці в поле орати,
Милий спинився та й став питати:
– Гей, дівчинонько, вишневий цвіте,
Кого раненько думала стріти?
– Гей, дівчинонько, вишневий цвіте,
Кого раненько думала стріти?

– Я рвала в полі ромашки білі,
Кого чекала – того зустріла.
В тихий садочок до мене, хлопче,
Ніхто, крім тебе стежок не топче.
В тихий садочок до тебе, хлопче,
Ніхто, крім тебе стежок не топче.

Ой за лісочком сонечко встало,
Сива зозуля та й закувала,
Та й закувала в зеленім гіллі,
Скоро ми будем всі на весіллі.
Та й закувала в зеленім гіллі,
Скоро ми будем всі на весіллі.