Digital archive of folklore

Сіре утя на морі ночує,
Воно ж моє все горечко чує.

Перве горе – дитина малая,
Друге горе – свекруха лихая.

Третє горе – чоловік ревнивий,
Як поїде у поле орати.

Як поїде у поле орати,
Мене бере волів поганяти.

Гею, гею, воли половії,
Ой пропали літа молодиє.

Запряжу я коні ворониє,
Та й дожену літа молодиє.

Ой догнали на каміннім мості,
Ой верніться, літа мої, в гості.

Не вертали, не будем вертаться,
Як були, було б шануваться.

На вгороді верба рясна,
На вгороді верба рясна,
Там стояла дівка красна.

Вона красна ще й вродлива,
Вона красна ще й вродлива,
Її доля нещаслива.

Її доля нещаслива,
Її доля нещаслива,
Нема того, що любила.

Нема його та й не буде,
Нема його та й не буде,
Розраяли його люди.

Розраяли, розсудили,
Розраяли, розсудили,
Щоб ми в парі не ходили.

А ми в парі ходить будем,
А ми в парі ходить будем,
Ще й друг друга любить будем.

Чорноморець, мамінька, чорноморець,
Вивів мене босую й на морозець. (двічі)

Вивів мене босую та й питає:
«Чи є мороз, дівчинонько, чи його й немає?» (двічі)

«Ой немає морозу та тільки роса»,
Простояла дівчина всю ніченьку боса. (двічі)

Ой у вишневому садочку,
Там соловейко щебетав,
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох, ай-я-я, ох-ох-ох,
Там соловейко щебетав. (двічі)

Ой у зеленому садочку,
Козак дівчину вговоряв,
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох, ай-я-я, ох-ох-ох,
Козак дівчину вговоряв. (двічі)

«Ой ти дівчино чорноброва,
Ой чи підеш ти за мене?
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох, ай-я-я, ох-ох-ох,
Ой чи підеш ти за мене?». (двічі)

«Моя матуся тебе знає,
Ти той козак, що все гуляє,
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох, ай-я-я, ох-ох-ох,
Ти той козак, що все гуляє». (двічі)

«А я матусі не злякаюсь,
Якщо з тобою покохаюсь,
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох, ай-я-я, ох-ох-ох,
Якщо з тобою покохаюсь». (двічі)

Ой на.., ой на горі та й женці жнуть, (двічі)
А попід горою яром-долиною козаки йдуть,
Гей, долиною, гей, широкою козаки йдуть.

Попе.., попереду Дорошенко, (двічі)
Веде своє військо, військо запорізьке хорошенько,
Гей, долиною, гей, широкою, хорошенько.

А по.., а позаду Сагайдачний, (двічі)
Що проміняв жінку на тютюн та люльку, необачний,
Гей, долиною, гей, широкою, необачний.

«Мені, мені з жінкой не возиться, (двічі)
А тютюн та люлька козаку в дорозі пригодиться,
Гей, долиною, гей, широкою, пригодиться».

По садочку ходжу, кониченька воджу,
Через свою неньку неженатий ходжу. (двічі)

Через рідну неньку і ріднії сестри,
Не можу кохану додому привести. (двічі)

Доле моя, доле, що маю (діяти),
Тільки тебе одну буду вік кохати. (двічі)

По садочку ходжу, кониченька воджу,
Через свою неньку неженатий ходжу. (двічі)

Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже,
Сватай мене, козаченько, люблю тебе дуже. (двічі)

Ой хоч сватай, хоч не сватай, хоч так присилайся,
Щоб та слава не пропала, що ти залицявся. (двічі)

«Ой коли б ти, дівчинонько, була багатенька,
Взяв би тебе за рученьку, повів до батенька». (двічі)

«Ой коли б я, козаченьку, була багатенька,
Наплювала б я на тебе й на твого батенька». (двічі)

«Ой коли б я, козаченьку, та й забагатіла,
То я б тебе ледачого й на харч не схотіла». (двічі)

«Ой коли б ти, дівчинонько, тоді заміж вийшла,
Як при битій доріженьці яра рута зійшла». (двічі)

«Ой коли б ти, козаченьку, тоді оженився,
Як у млині на камені кукіль уродився». (двічі)

Не журися, дівчинонько, рута зелененька,
Цей покинув – другий буде, ще ж ти молоденька. (двічі)

Цей покинув – другий буде, другий буде кращий,
А цей буде у болоті над чортами старший. (двічі)

Край дороги, доріженьки яра рута зійшла,
Молодая дівчинонька та вже й заміж вийшла. (двічі)

А у млині на камені кукіль не виходить,
Козак старий, як собака, по вулицях ходить. (двічі)

Ой у млині на камені кукіль не вродився,
Старий козак, як собака, й досі й не женився. (двічі)

Посадила огірочки близько над водою, гей,
Поливала огірочки дрібною сльозою.

Ростіть, ростіть, огірочки, в чотири листочки, гей,
Не бачила миленького аж три вечерочки.

На четвертий побачила, як череду гнала, гей,
Не сказала: «Добрий вечір», бо мати стояла.

Летить орел сизокрилий та й летючи кряче, гей,
Перекажи дівчиноньці, що за мною плаче.

Нехай вона та й не плаче, бо я не журюся, гей,
Нехай вона заміж іде, а я оженюся.

Бодай тебе та й женила лихая година,
Ізв’язала мені руки малая дитина.

Цвіте терен, цвіте терен, а лист опадає,
Хто з любов’ю не знається, той горя не знає. (двічі)

А я молода дівчина та й горя зазнала,
Вечероньки недоїла, нічку недоспала. (двічі)

Ой візьму я кріселечко, сяду край віконця,
Іще очі не дрімали, а вже сходить сонце. (двічі)

Хоч дрімайте, не дрімайте – не будете спати,
Десь поїхав мій миленький іншої шукати. (двічі)