Digital archive of folklore

Ой піду я до кумоньки в суботу, в суботу,
Розкажу я своїй кумці гризоту, гризоту.
Ой ціп-ціп, куд-кудак, гризота, ой так-так. (двічі)

ー Ой, кумонька-сусідонька, гризота, гризота,
Десь пропала моя курка чубата, чубата.
Ой ціп-ціп, куд-кудак, чубата, ой так-так. (двічі)

Ой пропала чубатенька, червоний гребінець,
Чи не впала моя курка до тебе у горнець.
Ой ціп-ціп, куд-кудак, у горнець, ой так-так. (двічі)

ー Не була я вчора дома ни вночі, ни вночі,
Не бачила твою курку на очі, на очі.
Ой ціп-ціп, куд-кудак, на очі, ой так-так. (двічі)

Заглянула кума кумі у горщик, у горщик –
Її курки чубатої лиш ніжки, лиш ніжки.
Ой ціп-ціп, куд-кудак, лиш ніжки, ой так-так. (двічі)

ー Може бути я до вуйни пішла у той кінець,
Твоя курка чубатенька упала у горнець,
Ой ціп-ціп, куд-кудак, у горнець, ой так-так. (двічі)

Іде, іде дощик, в долині калюжа,
Розсердилась жінка та й на свого мужа. (двічі)

Розсердилась жінка та й на свого мужа,
Вилізла собі на піч та й лежить недужа. (двічі)

– Іди, чоловіче, від хати до хати,
Для своєї жінки та й ліки шукати. (двічі)

– Уставай-но, жінка, приніс тобі меду,
– Їй Богу, не встану, голівки не зведу. (двічі)

Вчили чоловіка та й добрії люди:
Візьми хворостину – здоровою буде. (двічі)

Запрягає чоловік рябую кобилу,
Та й поїхав він у ліс по ту хворостину. (двічі)

– Вставай, вставай, жінко, привіз хворостину,
На слабую голівоньку та (й) на твою спину. (двічі)

Жінка зразу встала, та як не лежала,
Обійняла чоловіка, та поцілувала. (двічі)

– Пошли ж тобі, муже, з високого неба,
Що ти догадався, чого мені треба. (двічі)

Іде, іде дощик, в долині калюжа,
Помирилась жінка та із своїм мужем. (двічі)

Ой за лісочком сонечко встало,
Сива зозуля та й закувала.
Та й закувала, та й на тополі,
Де дівчинонька ходила в полі.
Та й закувала, та й на тополі,
Де дівчинонька ходила в полі.

Їхали хлопці в поле орати,
Милий спинився та й став питати:
– Гей, дівчинонько, вишневий цвіте,
Кого раненько думала стріти?
– Гей, дівчинонько, вишневий цвіте,
Кого раненько думала стріти?

– Я рвала в полі ромашки білі,
Кого чекала – того зустріла.
В тихий садочок до мене, хлопче,
Ніхто, крім тебе стежок не топче.
В тихий садочок до тебе, хлопче,
Ніхто, крім тебе стежок не топче.

Ой за лісочком сонечко встало,
Сива зозуля та й закувала,
Та й закувала в зеленім гіллі,
Скоро ми будем всі на весіллі.
Та й закувала в зеленім гіллі,
Скоро ми будем всі на весіллі.

Ой у полі на горбочку, де не скошена трава,
Там стояли дві дівчіни, зажурилася одна. (двічі)

ー Ой падружка дарагая, що я тебе попрошу,
Посварились ми з миленьким, помири мене, прошу. (двічі)

ー Ой падружка дарагая, як я буду вас мирить,
Як погляну я на нього, в мене серденько болить. (двічі)

Ой у полі, на горбочку, де вже скошена трава,
Там стояли дві дівчіни, гірко плакала одна. (двічі)

Ой хотіла мене мати,
За музику заміж дати,
А з музики, як з маляра,
Ой, нема вдома господара.
А з музики, як з маляра,
Ой, нема вдома господара.

У неділю іде грати,
В понеділок ляже спати,
А в вівторок іде пити,
А в середу жінку бити.
Ай-йа-йа-йа, ой-йа-йа-йа,
Ой-йа-йа-йа, ой-йа-йа.

У четверг він прохмелився,
У п’ятницю знов напився,
А в суботу купить струни,
Та й на друге село суне.
А в суботу купить струни,
Та й на друге село суне.

Ой, дівчата, добре знайте,
Не йдіть заміж та гуляйте.
Не йдіть заміж за музика,
Ой бо не буде чоловіка.

Не йдіть заміж за музика,
Ой бо не буде чолові(ка).

Ой я, молода, на базарь ходила, (двічі)
На базарь, на базарь, на базарь ходила я.

Ой я, молода, окуня купила, (двічі)
Окуня, окуня, окуня купила я. (двічі)

Ой я, молода, юшки наварила, (двічі)
Юшечки, юшечки, юшки наварила я. (двічі)

Ой я, молода, хлопця запросила, (двічі)
Хлопця я, хлопця я, хлопця запросила я. (двічі)

Він носа дере, скоса поглядає, (двічі)
Не цілує, не милує і не пригортає. (двічі)

На полиці млинці, він на їх моргає, (двічі)
Він на них, він на них, він на них моргає. (двічі)

Ой горе мені із таким коханням, (двічі)
Без гарячих млинців нема женихання. (двічі)

– Ой підемо, милая, ой підем, підемо,
Ой підемо, милая, овес молотити,
– Хоч я і піду – молотить не буду,
У овеса вуса, а я їх боюся,
Хоч я і піду – молотить не буду,
У овеса вуса, а я їх боюся.

– Ой підемо, милая, ой підем, підемо,
Ой підемо, милая, буряки копати,
– Хоч я і піду – копати не буду,
Буряки в долині – болить мені в спині,
Хоч я і піду – копати не буду,
Буряки в долині – болить мені в спині.

– Ой підемо, милая, ой підем, підемо,
Ой підемо, милая, качани ламати,
– Хоч я і піду – ламати не буду,
Кукуруза, качани хай постоять до весни,
Хоч я і піду – ламати не буду,
Кукуруза, качани хай постоять до весни.

– Ой підемо, милая, ой підем, підемо,
Ой підемо, милая, та й гречку носити,
– Хоч я і піду – носити не буду,
У гречки полова, а я нездорова,
Хоч я і піду – носити не буду,
У гречки полова, а я нездорова.

– Ой підемо, милая, ой підем, підемо,
Ой підем до кума весілля гуляти,
Ой дай, Боже, сто років прожити,
Через день, через два до кума ходити.

Сіре утя на морі ночує,
Воно ж моє все горечко чує.

Перве горе – дитина малая,
Друге горе – свекруха лихая.

Третє горе – чоловік ревнивий,
Як поїде у поле орати.

Як поїде у поле орати,
Мене бере волів поганяти.

Гею, гею, воли половії,
Ой пропали літа молодиє.

Запряжу я коні ворониє,
Та й дожену літа молодиє.

Ой догнали на каміннім мості,
Ой верніться, літа мої, в гості.

Не вертали, не будем вертаться,
Як були, було б шануваться.

На вгороді верба рясна,
На вгороді верба рясна,
Там стояла дівка красна.

Вона красна ще й вродлива,
Вона красна ще й вродлива,
Її доля нещаслива.

Її доля нещаслива,
Її доля нещаслива,
Нема того, що любила.

Нема його та й не буде,
Нема його та й не буде,
Розраяли його люди.

Розраяли, розсудили,
Розраяли, розсудили,
Щоб ми в парі не ходили.

А ми в парі ходить будем,
А ми в парі ходить будем,
Ще й друг друга любить будем.

Чорноморець, мамінька, чорноморець,
Вивів мене босую й на морозець. (двічі)

Вивів мене босую та й питає:
«Чи є мороз, дівчинонько, чи його й немає?» (двічі)

«Ой немає морозу та тільки роса»,
Простояла дівчина всю ніченьку боса. (двічі)

Ой у вишневому садочку,
Там соловейко щебетав,
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох, ай-я-я, ох-ох-ох,
Там соловейко щебетав. (двічі)

Ой у зеленому садочку,
Козак дівчину вговоряв,
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох, ай-я-я, ох-ох-ох,
Козак дівчину вговоряв. (двічі)

«Ой ти дівчино чорноброва,
Ой чи підеш ти за мене?
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох, ай-я-я, ох-ох-ох,
Ой чи підеш ти за мене?». (двічі)

«Моя матуся тебе знає,
Ти той козак, що все гуляє,
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох, ай-я-я, ох-ох-ох,
Ти той козак, що все гуляє». (двічі)

«А я матусі не злякаюсь,
Якщо з тобою покохаюсь,
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох, ай-я-я, ох-ох-ох,
Якщо з тобою покохаюсь». (двічі)

Ой на.., ой на горі та й женці жнуть, (двічі)
А попід горою яром-долиною козаки йдуть,
Гей, долиною, гей, широкою козаки йдуть.

Попе.., попереду Дорошенко, (двічі)
Веде своє військо, військо запорізьке хорошенько,
Гей, долиною, гей, широкою, хорошенько.

А по.., а позаду Сагайдачний, (двічі)
Що проміняв жінку на тютюн та люльку, необачний,
Гей, долиною, гей, широкою, необачний.

«Мені, мені з жінкой не возиться, (двічі)
А тютюн та люлька козаку в дорозі пригодиться,
Гей, долиною, гей, широкою, пригодиться».

По садочку ходжу, кониченька воджу,
Через свою неньку неженатий ходжу. (двічі)

Через рідну неньку і ріднії сестри,
Не можу кохану додому привести. (двічі)

Доле моя, доле, що маю (діяти),
Тільки тебе одну буду вік кохати. (двічі)

По садочку ходжу, кониченька воджу,
Через свою неньку неженатий ходжу. (двічі)

Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже,
Сватай мене, козаченько, люблю тебе дуже. (двічі)

Ой хоч сватай, хоч не сватай, хоч так присилайся,
Щоб та слава не пропала, що ти залицявся. (двічі)

«Ой коли б ти, дівчинонько, була багатенька,
Взяв би тебе за рученьку, повів до батенька». (двічі)

«Ой коли б я, козаченьку, була багатенька,
Наплювала б я на тебе й на твого батенька». (двічі)

«Ой коли б я, козаченьку, та й забагатіла,
То я б тебе ледачого й на харч не схотіла». (двічі)

«Ой коли б ти, дівчинонько, тоді заміж вийшла,
Як при битій доріженьці яра рута зійшла». (двічі)

«Ой коли б ти, козаченьку, тоді оженився,
Як у млині на камені кукіль уродився». (двічі)

Не журися, дівчинонько, рута зелененька,
Цей покинув – другий буде, ще ж ти молоденька. (двічі)

Цей покинув – другий буде, другий буде кращий,
А цей буде у болоті над чортами старший. (двічі)

Край дороги, доріженьки яра рута зійшла,
Молодая дівчинонька та вже й заміж вийшла. (двічі)

А у млині на камені кукіль не виходить,
Козак старий, як собака, по вулицях ходить. (двічі)

Ой у млині на камені кукіль не вродився,
Старий козак, як собака, й досі й не женився. (двічі)

Посадила огірочки близько над водою, гей,
Поливала огірочки дрібною сльозою.

Ростіть, ростіть, огірочки, в чотири листочки, гей,
Не бачила миленького аж три вечерочки.

На четвертий побачила, як череду гнала, гей,
Не сказала: «Добрий вечір», бо мати стояла.

Летить орел сизокрилий та й летючи кряче, гей,
Перекажи дівчиноньці, що за мною плаче.

Нехай вона та й не плаче, бо я не журюся, гей,
Нехай вона заміж іде, а я оженюся.

Бодай тебе та й женила лихая година,
Ізв’язала мені руки малая дитина.

Цвіте терен, цвіте терен, а лист опадає,
Хто з любов’ю не знається, той горя не знає. (двічі)

А я молода дівчина та й горя зазнала,
Вечероньки недоїла, нічку недоспала. (двічі)

Ой візьму я кріселечко, сяду край віконця,
Іще очі не дрімали, а вже сходить сонце. (двічі)

Хоч дрімайте, не дрімайте – не будете спати,
Десь поїхав мій миленький іншої шукати. (двічі)

Задумала стара баба молодою, молодою бути,
Натикала за очіпок зеленої рути. (двічі)

Рута ж моя, рута ж моя, рута ж моя, рута зелененька,
Я ж думала, що я стара, а я молоденька. (двічі)

Підсипала стара баба на трьох яйцях, на трьох яйцях гусака,
Сама пішла на вулицю та й вдарила гопака. (двічі)

Сиди, сиди, гусаченько, та й висиди, та й висиди гуси,
А я піду подивлюся на чорнії вуса. (двічі)

Ой погнала стара баба гусенята, гусенята пасти,
Сама сіла під вербою куделицю прясти. (двічі)

Став вітер повівать, дощик накрапати,
Стала баба гусинят додомоньку гнати.

Одне наступила, а на друге стала,
А на третє спіткнулася – сама чуть не впала. (двічі)

Іде дід з притикою, хоче бабу бити:
– Де ти діла гусенят, що будем робити?

– Ой ти, діду, не лай мене, бо немає, бо немає за що,
Бо я в тебе хазяєчка, а ти сам ледащо. (двічі)

Ой, заграйте, музики,
В мене гарні черевики.
Ой, заграйте, музики,
В мене гарні черевики.
Новиною похвалюсь,
Їх купив мені Петрусь.
Новиною похвалюсь,
Їх купив мені Петрусь.

Як піду я танцювать,
Каблучками вибивать.
Як піду я танцювать,
Каблучками вибівать.
Розлітається спідниця,
Гарна, гарна молодиця.
Розлітається спідниця,
Гарна, гарна молодиця.

А музики гарно грають,
Музиканти все моргають.
А музики гарно грають,
Музиканти все моргають.
В мене ноги не болять,
Відпочити не хотять.
В мене ноги не болять,
Відпочити не хотять.

Ой танцюйте, дівчата,
І у будні, і на свята.
Ой танцюйте, дівчата,
І у будні, і на свята.
Танцювала колись я,
Пройшла молодість моя.
Танцювала колись я,
Пройшла молодість моя.

Я й тепер не піддаюсь,
І на старість не дивлюсь.
Я й тепер не піддаюсь,
І на старість не дивлюсь.
Нехай грають музики,
Я поб’ю всі черевики.
Нехай грають музики,
Я поб’ю всі черевики.

Не тучки, не хмари, сам дощик іде,
ー Марусино-серце, порадуй мене. (двічі)

ー Марусино-серце, порадуй мене,
Чи мені женитись, чи ждати тебе? (двічі)

ー Женися, козаче, тобі вже пора,
А я погуляю, бо ще й молода. (двічі)

Ішов козак потайком, (двічі)
До дівчини-серденько вечерком. (двічі)

ー Ой, дівчино, відчини, (двічі)
Своє-моє серденько звесели. (двічі)

ー Ой не буду відчинять, (двічі)
Бо ти будеш, серденько, жартувать. (двічі)

ー Ой не буду, не буду, (двічі)
Пожартую трішечки та й піду. (двічі)

Жартували до зорі, (двічі)
Поки стало виднесенько на дворі. (двічі)

ー Ой, козаче, поспішай, (двічі)
Та й на мене славоньки не пускай. (двічі)