Ой на горі, на високій

Ой дощ іде, дощ іде, до берези липне,
Козак коника веде, а дівчина кличе. (двічі)

Ой хоч клич, хоч не клич, моє серденятко,
Більш до тебе не прийду, бо не велить батько. (двічі)

Бо не велить батько, ще й уся родина,
Більш до тебе не прийду, бо ти сиротина. (двічі)

Ой ходила дівчинонька по лісочку,
Та й сколола ой білу ніжку на терночку. (двічі)

Болить, болить та біла ножка, болить больно,
Ходив козак ой до дівчини та й не довго. (двічі)

Ходив козак та до дівчини три годочки,
А дівчині ой показалося – три деньочки. (двічі)

Беруть, беруть миленького у солдати,
Та й забула ой дівчинонька розпитати. (двічі)

Ой забула та дівчинонька розпитати:
«Ой чи мені ой заміж іти чи гуляти?» (двічі)

«Гуляй, гуляй, ой дівчинонько, як гуляла,
Та й не кажи та всієй правди, що казала». (двічі)

Ой у полі полинок, чом не стелисся?
Молодий пареньок, чом не женисся? (двічі)

Чи тобі, полинок, в полі росту нема?
Чи тобі, пареньок, в селі дівки нема? (двічі)

“Ой нема, ой нема, ох, тільки Галя одна,
Тільки Галя одна, та й ту звів я із ума. (двічі)

А я звів її з ума, ох, а сам сів на коня,
А сам сів на коня: “Прощай, Галочко моя!” (двічі)

І шумить, і гуде, ой, край віконечка,
“Вийди, Галю моя, й до світ сонечка!” (двічі)

“Ой не вийду я, ох, ти ж покинув мене,

Ти ж покинув мене, не вертайся до мене. (двічі)

Ти ж покинув мене, ох, не єдиночку,
Ти ж покинув мене, ще й дитиночку!” (двічі)