Над полями, над нивами вітер грається

Ой коли б той вечір та й повечоріло б,
Може б моє серце та й повеселіло.

Ой коли б той вечір та й сонечко зайшло,
Може б моє серце та й до мене прийшло.

Ой хоч не до мене, до моєї хати,
Стукає в віконце, щоб не чула мати.

Ой хоч і почує та й буде мовчати,
Вона не осудить рідного дитяти.

Ой як упускала – легенько зітхала,
А як виряжала – плакала, ридала.

Ходила, ламала спілий виноград,
Кидала, бросала попід ворота. (двічі)

Кидала, бросала попід ворота,
Не смійся, козаче, що я сирота. (двічі)

Не смійся, козаче, що я сирота,
Прийшов би ти сватать, то я б не пішла. (двічі)

Об’їхав росію, ще й городів п’ять,
До тебе, дівчино, вернусь я й оп’ять. (двічі)

Об’їхав росію, ще й городів сім,
До тебе, сирітко, вернусь я совсім. (двічі)

Один місяць сходить, а другий заходить,
Козак до дівчиноньки ой щовечора ходить. (двічі)

ー Не ходи, козаче, не ходи до мене,
Бо любов невірная ой, не візьмеш ти мене. (двічі)

ー Я до тебе хожу та й не нахожуся,
Я з тобою, серденько ой, не наговорюся. (двічі)