Ходила, ламала спілий виноград

Ой коли б той вечір та й повечоріло б,
Може б моє серце та й повеселіло.

Ой коли б той вечір та й сонечко зайшло,
Може б моє серце та й до мене прийшло.

Ой хоч не до мене, до моєї хати,
Стукає в віконце, щоб не чула мати.

Ой хоч і почує та й буде мовчати,
Вона не осудить рідного дитяти.

Ой як упускала – легенько зітхала,
А як виряжала – плакала, ридала.

Один місяць сходить, а другий заходить,
Козак до дівчиноньки ой щовечора ходить. (двічі)

ー Не ходи, козаче, не ходи до мене,
Бо любов невірная ой, не візьмеш ти мене. (двічі)

ー Я до тебе хожу та й не нахожуся,
Я з тобою, серденько ой, не наговорюся. (двічі)

Ой дощ іде, дощ іде, до берези липне,
Козак коника веде, а дівчина кличе. (двічі)

Ой хоч клич, хоч не клич, моє серденятко,
Більш до тебе не прийду, бо не велить батько. (двічі)

Бо не велить батько, ще й уся родина,
Більш до тебе не прийду, бо ти сиротина. (двічі)