За туманом ничого не видно
| Title | За туманом ничого не видно |
|---|---|
| Genre | Personal and Family Life |
| Motive | Romancing, Wooing, Love |
| Recording date | 5 Jul 2000 |
| Recording location | Hryhorivka, Artemivsk (Bakhmut) district, Donetsk obl., Ukraine, Sloboda Ukraine |
| Performers | Agniіa Poplevchenkova (1930), Raisa Pharaon (1927) |
| Collectors | Svitlana Semendіaіeva |
| Transcription | Oksana Bugaychenko |
| Collection | Donetsk Collection of Stepan Myshanych |
Play audio
За туманом ничого не видно, (двічі)
Тільки видно дуба зеленого. (двічі)
Під тим дубом криниця стояла, (двічі)
В тій криниці дівка воду брала. (двічі)
Та й впустила золоте відерце: (двічі)
“Ой хто ж тоє відерце дістане, (двічі)
Той зі мною на рушничок стане”. (двічі)
Обізвався козаченько з гаю: (двічі)
“Ой я ж тоє відерце дістану, (двічі)
Та й з тобою на рушничок стану”. (двічі)
You might also like:
| Audio | Title | Genre | Location | Durat. | Lyrics | Notes |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ой у полі криниченька | Personal and Family Life | Hryhorivka, Artemivsk (Bakhmut) district | 04:21 |
Ой у полі криниченька, там холодна водиченька. Як став Роман жартувати, з відер воду виливати, Ти сам знаєш, я бідная, в мене мати не рідная, “Ой як буде тебе бити, то знай, що їй говорити: “Де ж ти, доню, барилася, вже й вечеря зварилася?” (двічі) “Налетіли гусі з броду, помутили й усю воду. А я стала, постояла, поки вода отстояла”. (двічі) “Брешеш, доню, збрехалася, ти з Романом кохалася”. (двічі) “Аж тепер я признаюся, що з Романом кохаюся. Роман чорний, а я кара, звінчаємось – буде пара! | ||
| Їхали козаки із Дону додому, | Personal and Family Life
1
Cossack | Hryhorivka, Artemivsk (Bakhmut) district | 02:17 |
Їхали козаки із Дону додому, “Підем, Галю, з нами, з нами, козаками, Везли, везли Галю темними лісами, Сосна догорає, Галя промовляє: А хто дочок має, нехай научає. Ой, ти Галю, Галю молодая, А хто дочок має, нехай научає. | ||
| Шумлять верби в кінці греблі | Personal and Family Life | Hryhorivka, Artemivsk (Bakhmut) district | 03:14 |
Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила, Нема його та й не буде, поїхав за Десну. Росла, росла дівчинонька та й на порі стала. Плачте очі, плачте карі, така ваша доля: Не я його полюбила – полюбила мати. А четвертим білесеньким рученьки зв’язала. (двічі) |