​Ой у лузі при березі

Їхали козаки із Дону додому,
Підманули Галю – зібрали з собою.
Ой, ти Галю, Галю молодая,
Підманули Галю – зібрали з собою.

“Підем, Галю, з нами, з нами, козаками,
Краще тобі буде, як в рідної мами!”
Ой, ти Галю, Галю молодая,
Підманули Галю, як в рідної мами.

Везли, везли Галю темними лісами,
Прив’язали Галю до сосни косами.
Ой, ти Галю, Галю молодая,
Прив’язали Галю до сосни косами.

Сосна догорає, Галя промовляє:
“А хто в лісі чує, нехай порятує!”
Ой, ти Галю, Галю молодая,
А хто в лісі чує, нехай порятує!

А хто в лісі чує, нехай порятує,
А хто дочок має, нехай научає.
Ой, ти Галю, Галю молодая,
А хто дочок має, нехай научає.

Зійди місяць, зійди ясний на круту гору,
Вийди, вийди, дівчинонька, щось поговорю. (двічі)

“Вийди, вийди, дівчинонька, щось маю сказать,
Що й не веле батько й мати тебе бідну брать”. (двічі)

“Як не веле, та й не нада мене бідну брать,
То їдь собі на Вкраїну багачку шукать”. (двічі)

“Ой об’їхав всю країну, села і поля,
Не знайшов я краще тебе, як ти, сирота”. (двічі)

“Женись, женись, мій миленький, настала пора,
А я прийду на весілля до твого двора. (двічі)

Ой піду же я додому, ляжу та й умру,
А як тобі жалко стане, то зроби труну”. (двічі)

У неділю, рано-вранці, усі дзвони звуть,
Молодого козаченька під вінець ведуть. (двічі)

Молодого козаченька під вінець ведуть,
Молодую дівчиноньку хоронить несуть. (двічі)

“Розступіться, добрі люди, дайте мені стать,
Я хоч мертву поцілую та й будуть ховать”. (двічі)

Тільки в яму опустили – лопнула труна,
Молоденький козаченько тронувся з ума. (двічі)

Стоїть батько, стоїть мати, насміхаються:
“За ким, за ким наш синочєк побивається?” (двічі)

“Ой, щоб тобі, старий батько, віку не дожить,
Як мені же молодому та й тяжко прожить. (двічі)

Ой, щоб тобі, стара мати, так тяжко вмирать,
Як мені же молодому любов забувать”. (двічі)

Ой у полі криниченька, там холодна водиченька.
Ой там Роман волів пасе, Катерина воду несе.

Як став Роман жартувати, з відер воду виливати,
“Ой, Романе, серце моє, зостав води хоч на денце!

Ти сам знаєш, я бідная, в мене мати не рідная,
Буде бити, ще й лаяти, ще й Романом докоряти”.

“Ой як буде тебе бити, то знай, що їй говорити:
“Не бий, мамо, не лай мене, за Романа віддай мене!””(двічі)

“Де ж ти, доню, барилася, вже й вечеря зварилася?” (двічі)

“Налетіли гусі з броду, помутили й усю воду.
Налетіли й лебедиці, помутили й у криниці.

А я стала, постояла, поки вода отстояла”. (двічі)

“Брешеш, доню, збрехалася, ти з Романом кохалася”. (двічі)

“Аж тепер я признаюся, що з Романом кохаюся.
Не бий, мамо, не лай мене, за Романа віддай мене. (двічі)

Роман чорний, а я кара, звінчаємось – буде пара!
Роман чорний, а я руса, я ж Романа не боюся!” (двічі)