Ой підемо, милая, ой підем, підемо

Ой я, молода, на базарь ходила, (двічі)
На базарь, на базарь, на базарь ходила я.

Ой я, молода, окуня купила, (двічі)
Окуня, окуня, окуня купила я. (двічі)

Ой я, молода, юшки наварила, (двічі)
Юшечки, юшечки, юшки наварила я. (двічі)

Ой я, молода, хлопця запросила, (двічі)
Хлопця я, хлопця я, хлопця запросила я. (двічі)

Він носа дере, скоса поглядає, (двічі)
Не цілує, не милує і не пригортає. (двічі)

На полиці млинці, він на їх моргає, (двічі)
Він на них, він на них, він на них моргає. (двічі)

Ой горе мені із таким коханням, (двічі)
Без гарячих млинців нема женихання. (двічі)

Ой піду я до кумоньки в суботу, в суботу,
Розкажу я своїй кумці гризоту, гризоту.
Ой ціп-ціп, куд-кудак, гризота, ой так-так. (двічі)

ー Ой, кумонька-сусідонька, гризота, гризота,
Десь пропала моя курка чубата, чубата.
Ой ціп-ціп, куд-кудак, чубата, ой так-так. (двічі)

Ой пропала чубатенька, червоний гребінець,
Чи не впала моя курка до тебе у горнець.
Ой ціп-ціп, куд-кудак, у горнець, ой так-так. (двічі)

ー Не була я вчора дома ни вночі, ни вночі,
Не бачила твою курку на очі, на очі.
Ой ціп-ціп, куд-кудак, на очі, ой так-так. (двічі)

Заглянула кума кумі у горщик, у горщик –
Її курки чубатої лиш ніжки, лиш ніжки.
Ой ціп-ціп, куд-кудак, лиш ніжки, ой так-так. (двічі)

ー Може бути я до вуйни пішла у той кінець,
Твоя курка чубатенька упала у горнець,
Ой ціп-ціп, куд-кудак, у горнець, ой так-так. (двічі)

Іде, іде дощик, в долині калюжа,
Розсердилась жінка та й на свого мужа. (двічі)

Розсердилась жінка та й на свого мужа,
Вилізла собі на піч та й лежить недужа. (двічі)

– Іди, чоловіче, від хати до хати,
Для своєї жінки та й ліки шукати. (двічі)

– Уставай-но, жінка, приніс тобі меду,
– Їй Богу, не встану, голівки не зведу. (двічі)

Вчили чоловіка та й добрії люди:
Візьми хворостину – здоровою буде. (двічі)

Запрягає чоловік рябую кобилу,
Та й поїхав він у ліс по ту хворостину. (двічі)

– Вставай, вставай, жінко, привіз хворостину,
На слабую голівоньку та (й) на твою спину. (двічі)

Жінка зразу встала, та як не лежала,
Обійняла чоловіка, та поцілувала. (двічі)

– Пошли ж тобі, муже, з високого неба,
Що ти догадався, чого мені треба. (двічі)

Іде, іде дощик, в долині калюжа,
Помирилась жінка та із своїм мужем. (двічі)