Ой вишенька-черешенька, чом ягід не родиш

Тече річенька, невеличенька, схочу ー перескочу,
Оддай же мене, моя матінко, за кого я схочу. (двічі)

Як оддавала, приказувала: «В гостях не бувати,
А якщо прийдеш, моя донечка, то вижену з хати». (двічі)

Терпіла я год, терпіла другий, третій не стерпіла,
Перетворилась сизой зозульой, додому летіла. (двічі)

Прилетіла в сад, сіла на калині та й стала кувати,
Та й стала кувать, жалю завдавать всій своїй родині. (двічі)

Ой під тим дубом, під дубиною,
Седит голубчик з голубиной.

Вони сиділи та й парувались,
Правим крилечком та й обніма(лись).

Де взявся вистріл, вистріл з-за дуба,
Убив голуба ー голубка вдо(ва).

Вийшов охотник, охотник з бору,
Узяв голубку, приніс додо(му).

Дав він їй їсти, дав він їй пити,
Чистой водиці, ярой пшени(ці).

«Не хочу їсти, не хочу пити,
Нема милого, ні з ким говори(ти)».

Ой вийди, ой вийди, Оксано чорнобрива, на тебе в садочку жде козак.

Оксана ластівкой у гай полетіла і тихо розмову начала:
«Куди, коза,к їдеш, куди виїжжаєш, на кого ти кидаєш мене?» (двічі)

«Кидаю, Оксано, людям на розмову, а сам їду славу добувать»,
А дівчина плаче: «Вернися, козаче, я буду чекати тебе». (двічі)