Digital archive of folklore

На городі верба рясна, (двічі)
Там стояла дівка красна.

Вона красна ще й красива, (двічі)
В неї доля нещаслива.

В неї доля нещаслива, (двічі)
Нема того, що любила.

Нема його та й не буде, (двічі)
Розраяли його люди.

Розраяли, розсудили, (двічі)
Щоб ми в парі не ходили.

А ми в парі ходить будем, (двічі)
І друг друга любить будем.

«Ой хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зиму зимував, що й не розвивав(ся)?» (двічі)

«Зимував я зиму, зимував я другу,
Зимував я в лузі на калині та й не розвивав(ся)». (двічі)

«Ой сину ж мій, сину, сину ж мій єдиний,
Де ж ти, сину, нічку ночував, що й не роззувався?» (двічі)

«Ночував я нічку, ночував я другу,
Ночував я у тої вдовиці, що й сватати буду». (двічі)

Посіяла огірочки близько над водою,
Сама буду поливати дрібною сльозо(ю). (двічі)

Ростіть, ростіть, огірочки в чорити деньочки,
Не бачила миленького аж три вечорочк(и). (двічі)

На четвертий побачила, як череду гнала,
Не сказала: «Добрий вечір», бо мати стоял(а). (двічі)

Бо мати стояла, а батько дивився,
Не сказала: «Добрий вечір», шоб не розгнівивс(я). (двічі)

Ой гиля ж, гиля, гусоньки, ой да й на став,
ー Добрий вечір, дівчино, бо я ще, бо я ще не спав.

Ой не спав же, не спав, та й не буду я й спать,
Ой дай мені, дівчино, повече.. повечеряти.

ー Єсть у мене вечеря ー рибка печена,
Не для тебе, серденько, пригото… приготовила.

Шумлять верби в кінці греблі, що я й насадила,
Нема мого миленького, що я й полюбила. (двічі)

Нема його, та й не буде – поїхав за Десну,
Сказав: «Рости, дівчинонько, на другую весну». (двічі)

Росла, росла дівчинонька, та й на порі стала,
Ждала, ждала козаченька, та й плакати стала. (двічі)

Плачте, очі, плачте, карі – така ваша доля,
Полюбила козаченька при місяцю стоя. (двічі)

Не я ж його полюбила – полюбила мати,
Заставила мене мати рушники давати. (двічі)

Один дала, другий дала, на третьому стала,
А четвертим, білесеньким рученьки зв’язала. (двічі)

Ой під тим дубом, під дубиною,
Седит голубчик з голубиной.

Вони сиділи та й парувались,
Правим крилечком та й обніма(лись).

Де взявся вистріл, вистріл з-за дуба,
Убив голуба ー голубка вдо(ва).

Вийшов охотник, охотник з бору,
Узяв голубку, приніс додо(му).

Дав він їй їсти, дав він їй пити,
Чистой водиці, ярой пшени(ці).

«Не хочу їсти, не хочу пити,
Нема милого, ні з ким говори(ти)».

Тече річенька, невеличенька, схочу ー перескочу,
Оддай же мене, моя матінко, за кого я схочу. (двічі)

Як оддавала, приказувала: «В гостях не бувати,
А якщо прийдеш, моя донечка, то вижену з хати». (двічі)

Терпіла я год, терпіла другий, третій не стерпіла,
Перетворилась сизой зозульой, додому летіла. (двічі)

Прилетіла в сад, сіла на калині та й стала кувати,
Та й стала кувать, жалю завдавать всій своїй родині. (двічі)

Проважала мати сина у салдати,
Молоду невістку – в поле жито жать. (двічі )

Вона жала, жала, жала-вижинала,
Поки серед поля тополею стала. (двічі)

Прийшов син додому й став матір питати:
«Мати ж моя, мати, що ж то за дивина,
Що серед поля росте тополина?» (двічі)

«Бери, син, сакиру..,
Та й зрубай у полі тую тополину». (двічі)

Первий раз ударив – вона похилилась,
Другий раз ударив – вона попросилась. (двічі)

«Не рубай, казаче, тую тополину,
Бо там спить у листі нашая дитина». (двічі)

Ой з-за гір, з-за гір вилітав сокіл,
А з-за хутора вилітало ж два.

А з-за хутора вилітало два,
Та й один одного братом називав.

«Ой братіку мій, ой де ж ти бував,
Ой де ж ти бував, ой що ж ти видав?»

«Ой видав я то зелене жито,
Зелене жито, де брата вбито.

А вбито давно, не теперечки,
Проросла трава крізь реберечка.

Проросла трава крізь реберечка,
Закипіла кров кругом сердечка».

Несе мати воду, коромисло гнеться,
А син на порозі стоїть да сміється. (двічі)

«Неси швидше воду, бо нічим умиться,
Плутаєш ногами, бо гидко дивиться. (двічі)

Неси швидше воду, іди, рубай дрова,
Шоб через годину вечеря готова. (двічі)

Мати ж моя, мати, мати ж моя Настя,
Ой бери ж ти торбу – вона тобі здасться. (двічі)

Ой бери ж ти торбу, палицю дубову
Да й не кажи людям, шо син вигнав з дому». (двічі)

А чириз годочок внучок народився,
А син на порозі стоїть, зажурився. (двічі)

«Мати ж моя, мати, мати ж моя Настя,
Ой вернись додому, бо ти мені здасться». (двічі)

Прийшов у садочок зозулю питати:
«Ой скажи, зозуля, а де ж моя мати?» (двічі)

«Була у садочку, всю нічку кувала,
А на позаранку замерзати стала». (двічі)

Прийшли чужі діти, хворост собірали,
Взяли твою маму, додому забрали». (двічі)

Поза лугом зелененьким, (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала-вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косить, (двічі)
Тонкий голос переносить. (двічі)

Бросив косу додолоньку, (двічі)
А сам пішов додомоньку. (двічі)

«Дозволь, мати, вдову брати, (двічі)
Вдова вміє чарувати». (двічі)

«Не дозволю вдову брати,» (двічі)
Вдова вміє чарувати. (двічі)

Чарувала мужа свого, (двічі)
Причарує й сина мого». (двічі)

За туманом нічого не видно й,
За туманом нічого й не видно.

Тільки видно й дуба зеленого,
Тільки видно дуба й зеленого.

Під тим дубом криниця стояла й,
Під тим дубом криниця стояла.

В тій криниці дівка воду брала,
В тій криниці дівка воду брала.

Та й впустила й золоте відерце,
Та й впустила золоте відерце.

Та й впустила й золоте відерце,
Засмутила (й) козакове серце.

«Ой хто ж тоє відерце дістане,
Ой хто ж тоє відерце дістане.

Той зі мною й на рушничок стане,
Той зі мною на рушничок стане».

Обізвався й козаченько з гаю,
Обізвався й козаченько з гаю.

«А я ж тоє відерце дістану,
А я ж тоє відерце дістану.

А я ж тоє відерце достану,
І з тобою на рушничок стану».

Ой вишенька-черешенька, чом ягід не родиш,
Молодая дівчинонька, чом гулять не ходиш? (двічі)

«Ой як мені ягід родить, як цвіт опадає,
Ой як мені гулять ходить, милий спокидає?» (двічі )

Била мене мати (а було таке, шо й била мати) березовим кнутом,
Щоби я не стояла з молодим рекрутом. (двічі)

А я собі стояла, поки півні піли,
На двері волю лляла, щоби не репіли. (двічі)

На двері волю ляла, на пальцях ходила,
Щоб мати не почула та мене не сварила. (двічі)

А мати не спала та й все чисто чула,
Та й мене не сварила, сама такая була. (двічі)

Ми січас заспіваємо таку: і про самогоночку, як ми раньше гнали й пили, і ланковою були, і всіх угощали – і голову, і з района всіх. Ось ми січас і заспіваємо. І голову, й помошника його – всіх. Січас заспіваємо… Побачете, яка пісня. Співали колись таку, да, січас начнем.

Буряки я копала, (тричі)
На завод одправляла.
Буряки я копала,
На завод одправляла.

Котрий лучче бурачок – (тричі)
Відкидала на бочок.
Котрий лучче бурачок –
Відкидала на бочок.

Як принесла додому, (тричі)
Та й загнала самагону.
Як принесла додому,
Та й загнала самагону.

Самагонка три дні грала, (тричі)
На четвертий гнати стала.
Самагонка три дні грала,
На четвертий гнати стала.

Як нагнала дурманки, (тричі)
Пригласила членів ланки.
Як нагнала дурманки,
Пригласила членів ланки.

Ой там був бригадир, (тричі)
Ще й памошнік маладий.
Ой там був бригадир, (тричі)
Ще й памошнік маладий.

Ой там був голова, (тричі)
Ще й з района було два.
Ой там був голова,
Ще й з района було два.

Вони пили-випивали, (тричі)
Мою ланку вихваляли.
Вони пили-випивали,
Мою ланку вихваляли.

«Ой хароша дурманка, (тричі)
Передова твоя ланка.
Ой хароша дурманка,
Передова твоя ланка».

Ой там за баракам (тричі)
Поставали усі ракам.
Ой там за баракам
Поставали усі ракам.

Бригадир, голова, (тричі)
Ще й з района було два.
Бригадир, голова,
Ще й з района було два.