Ой піду я лугом

Ой стоїть явір та й над водою та й на яр похилився,
На козаченька та й недоленька, козак зажурився.

«Ой не хилися, та й явороньку, ти ще й зелененький,
Ой не журися, та й козаченьку, ти ще й молоденький».

Ой не рад явір та й хилитися, та й вода корінь миє,
Ой не рад козак та й журитися, та й серденько мліє. (двічі)

Ой з-за гори кам’яної голуби літають,
Не зазнала щастя й долі – вже літа минають. (двічі)

І не їла, і не пила, й не гарно сходила,
Тільки того я (й) зазнала, що гірко робила. (двічі)

Запрягайте коні в шори, коні ворониє,
Та й поїдьмо доганяти літа молодії. (двічі)

Наздогнала літа свої на кам’яном мості,
«Ой, верніться, літа мої, хоть на час у гості». (двічі)

«Не вернемось, не вернемось, бо нема до кого,
Було б літа шанувати, як здоров’я свого». (двічі)

Посадила розу край вікна, (двічі)
Ой мала я мужа, ой мала я мужа, ой мала я мужа приймака. (двічі)

Нічого (ж) не робе – тільки п’є, (двічі)
А прийде додому, а додому прийде, а прийде додому – жінку б’є. (двічі)

«Не бий мене, муже (ж), не карай, (двічі)
Бо тебе покину, діточок маленьких, а сама поїду за Дунай». (двічі)

А за Дунайом стояла, (двічі)
Білим платочком, білим платочком, білим платочком махала. (двічі)