Home
У містечку Богуславку

У містечку Богуславку

Title	У містечку Богуславку
Genre	Personal and Family Life, Ballad
Motive	Murder, Romancing, Wooing, Death
Recording date	5 May 1999
Recording location	Kharkivtsi, Myrhorodskyi (Lokhvytskyi) district, Poltava obl., Ukraine, Poltavshchyna
Performers	Kateryna Odnoshevna (1926) (Lokhvytsia, Myrhorodskyi), Mariia Droha (1925), Hanna Pererva (1938), Yavdokha Dibrova (1924)
Collectors	Maryna Musiienko
Transcription	Natalia Oliynyk
Collection	Donetsk Collection of Stepan Myshanych

Play audio

0:00 0:00

100

Download recording 0Like Share

У містечку Богуславку в Каньовського пана,
Там гуляла Бондарівна, як пишная пава. (двічі)

У містечку Богуславку сидить дівок купка,
Межи ними Бондарівна, як сиза голубка. (двічі)

Прийшов до них пан Каньовський і, шапочку знявши,
Обійняв він Бондарівну та й поцілував. (двічі)

«Ой не годен пан Каньовський мене цілувати,
Тільки годен пан Каньовський мене роззувати». (двічі)

Ой шепнули люди добрі Бондарівні тихо:
«Тікай, тікай, Бондарівно, буде тобі лихо!» (двічі)

Ой тікала бондарівна з високого мосту;
Сама вона хорошая, хорошого зросту. (двічі)

Ой тікала Бондарівна помежи горами,
А за нею два жорніри, з голими шаблями. (двічі)

Ой тікала Бондарівна помежи крамниці,
Прицілився пан Каньовський з срібної рушниці. (двічі)

«Ой чи хочеш, Бондарівно, ізо мною жити,
А чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити?» (двічі)

«Ой волю ж я, пан Каньовський, в сирій землі гнити,
Ніж з тобою поневолі на цім світі жити». (двічі)

Ой як тільки Бондарівна теє ісказала,
Ой вистрелив пан Каньовський – Бондарівна впала. (двічі)

«Ой ідіте до Бондаря, дайте батьку знати,
Нехай іде свою доньку на смерть виряджати!» (двічі)

«Ой посунув пан Каньовський по столу таляри,
Оце ж тобі, старий Бондар, за личко рум’яне. (двічі)

«Ой, на ж тобі, старий Бондар, таляриків бочку,
Оце ж тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!» (двічі)

Ударився старий Бондар об стіл головою:
«Бондарівна, моя доню, пропав я з тобою!» (двічі)

Ой поклали Бондарівну на тесову лаву,
Поки звелів пан Каньовський викопати ямку. (двічі)

Лежить, лежить Бондарівна сутки ще й годину,
Поки звелів пан Каньовський зробить домовину. (двічі)

Ударили в усі дзвони, музики заграли,
А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали!

Oops!

Our AI is currently busy plotting world domination. Please try again later for your folklore translation needs.

You might also like:

Audio	Title	Genre	Location	Durat.	Lyrics
0:00 01:01 100	Їхали козаки із Дону додому	Personal and Family Life 2 Cossack,Ballad	Siversk, Bakhmut district	01:01	Їхали козаки із Дону додому, Прив’язали Галю до сосни косой. “Ой ти, Галю, Галю молодая, Ой поїдем, Галю, з нами козака(ми). Ой поїдем, Галю, з нами козаками, Краще тобі буде, ніж в рідної ма(ми)”. Їхали козаки, сосну підпалили, Сосна догоряє, Галя вимовля(є). Галя вимовляє: “А хто дочок має, А хто дочок має, гулять не пуска(є)”.
0:00 02:40 100	And I'll light the stove in the new house	Personal and Family Life 1 Ballad	Polova, Derhachivskyi District	02:40	Затоплю я нову хату сирими дровами, Тяжко-важко в світі жити поміж ворога(ми). (двічі) А мій мілій чорнобривій до другої ходе, Вона йому направляє: «Заріж свою жі(нку)!» (двічі) Як приходе він додому, став ножі точити, Його жінка, як голубка, до його проси(ти). (двічі) «Ой ти, милій, голуб сивій, підожди годину, Поки візьму погодую малую дити(ну)!» (двічі) «Ой не буду я годити ні одну хвилину, Тоді будеш годувати, як в землі лежа(ти)!» (двічі) А сусіди, добрі люди, дали неньці знати, «Іди, ненько, йди, старенька, дочку й наряжа(ти)!» (двічі) «Ой ти доню, моя доню, шо ж ти наробила? Шо ти своїх малих діток та й посироти(ла)!» (двічі) «Ой не я їх сиротила, сиротили люди, Сиротила та дівчина, шо жонатих лю(бе)!» (двічі) Де ж та нивка колосиста, шо нас прогодує? Де ж той батько, де ж та мати, зодягне, зобу(є)? Де ж той батько, де ж та ненька, зодягне, зобу(є)?
0:00 03:03 100	Що не рано сонце сходе	Personal and Family Life 1 Ballad	Harbuzivka, Sumy district	03:03	Що не рано сонце сходе, не пізно заходе, А жонатий козаченько до дівчіни ходе. "Коли ходиш, вірно любиш, убий свою жінку, А маленьких своїх діток повішай на гілку!" Як прийшов же він додому, начав жінку бити, А жіночка-голубочка начала просити. "Чоловіче, ж мій коханий, дай міні хвилинку, Поки сяду, погодую малую дитинку". "Тоді будеш годувати, як я піду з хати, Як я піду до Дунаю ножі полоскати». "Ой, сусіди ж, добрі люди, перекажіть неньці, Щоб вона завтра прибула не пізно, раненько". Іде ненька з потихенька, в вікно поглядає, Лежить доня на лавоньці, червона, як сонце. Коло неї мале дитя, як рибочка б’ється, Сидить милий в кінці столу, з дитяти сміється. Ой ти ж, доню, моя доню, що ж ти наробила? Та маленьких своїх діток ти ж посиротила. (двічі) "Ой, не я ж їх сиротила, сиротили люди, Сиротила та дівчина, що жонатих любе!" (двічі)