​Ой п'є козак, п'є

Ой п'є чумак п'є, в його гроши є,
Ой за ним, за ним його рідна мати дрібні, дрібні сльози ллє. (двічі)

Ой сину, мій сину, дитина моя,
Ой перестань ти горілочки пити, бо про, бо проп'єш коня. (двічі)

Ой сину, мій сину, дитино моя,
Ой перестань ти до вдови ходити, бо зве-, бо зведе з ума. (двічі)

(Ой мамо моя, не покину горілочки пити, бо солодкая,

Ой мамо моя, не покину я до вдови ходити, бо харошая.)

Ой пʼє казак, пʼє, поки гроши є,
Ой за ним, за ним його рідна ж мати дрібні сльози лʼє. (двічі)

Ой сину ж ти мій, сину рідний мій,
Ой спакинь, спокинь горілочку пити, бо пропʼєш коня. (двічі)

Ой мамо моя, мамо рідная,
Ой я й не спокину горілочку пити, бо салодкая. (двічі)

Ой синку ж ти мій, ой рідний ти мій,
Ой спакинь, спокинь дівчину любити, бо зведе з ума. (двічі)

Ох мамм моя, мама рідная,
Ой я не спокину дівчину любити, бо харошая. (двічі)

Приїхали три козаки, та всі три однакі,
Питаються у Марусеньки, в котрій вона хаті, гей!
Питаються у Марусеньки, в котрій вона хаті.

Один стоїть край віконця, другий коня в’яже, гей!
Третій стоїть під дверима, «Добрий вечір!» каже:

– Добрий вечір, стара мати, дай води напиться, гей!
Пусти дочку на вулицю, ой хоч подивиться.

– Стоїть вода у ставочку – коли хоч, напийся, гей!
Сидить дочка край віконця, коли хоч, дивися.

– Непогожа в ставу вода – піду до криниці, гей!
Незвичайна твоя дочка – піду до вдовиці.

А у вдовиці – три світлиці ще й третя кімната, гей!
А в дівчини – одна хата, та й та неприбрата.

Та дуб зелений, та дуб зелений,
Ще й біла берьоза, ще й біла берьоза.

А з під тієї та й берьозоньки, ай з під тієї та й берьозоньки
А й вода протікає, та й вода протікає.

Ой там козак та й молоденький, а й ой там козак та й молоденький,
Ой коня напуває, коня напуває.

А й не пий, коню, та тієї ж води, а й не пий, коню, та тієї ж води,
Ой вода ключовая, ой вода ключовая.

Не бий, козак, та своєї жінки, а й не бий козак, та своєї жінки,
Та жінка молодая, та жінка молодая.