Ой, гула, гула кам’яна гора

Звізда ясна воссіяла,
І трьом царям путь вказала,
Отверзітеся три царі й,
Несуть Христу три дарі.

Та несуть із миром, ще й з кадилом,
Христу ж дарю призносили,
Во храм душі, во храм Божий,
На вколєнках сподойшов.

Та як Сус Христос народився,
Тоді Ірод засмутився,
Слуги свої розсилає,
Христа вбити желає.

А маленьких усіх діток,
Сказав Ірод всіх побити,
Праведної всі й отроки ж,
Просвіщають навіки.

Радо звізда-чудо, з восток на полудно,
Над Вертепом сіяла і трьом царям путь дала. (двічі)

Оце ж ті три царі, шо Христу возздали,
Возздав честь і славу і (я й) цареві возвещу. (двічі)

Ангол возвіщає, на путь наставляє:
«Іним путьом ідітє, но к Іроду не зайдітє». (двічі)

(Бог создатель всєго мира, всєго мира, Всєго свєта,
Всєго мира, всєго свєта, хазяїну многая лєта. (тричі)

Матір Божа владичиця, владичиця, помічниця,
Всєму миру, всєму свєту, хазяєчці многая лєта. (тричі)

Сус-Спаситель, сохранитель всєго мира, всєго свєта,
Всего мира, всєго свєта, вашим дєткам многая лєта. (тричі)

Кидала, бросала через ворота,
Не смійся, козаче, що я сирота. (двічі)

«Не смійся, козаче, не насміхайся,
Не буду твоєю, не сподівайся». (двічі)

«Не бійся, дівчино, я й більш не прийду,
Поїду в росію, там кращу й знайду». (двічі)

Об’їздив росію, ще й два города,
Не знайшов я й кращу, як ти, сирота. (двічі)

Вернувся козак же під ті ворота,
«Ой вийди, дівчино ж, моя й сирота». (двічі)

Ой вийшла дівчина засмученая,
По личеньку й видно – зарученая. (двічі)

Ой вийшла дівчина заплаканая,
По личеньку й видно – засватаная. (двічі)

Горе жити ой лебедику самому,
Ой чи поросте ой біле пір’я по йому? (двічі)

Ой то не пір’я, ой то й дівочая краса,
Ой чого в дівки ой призаплакані глаза? (двічі)

Ой мабуть вона ой мале дитя зродила,
Ой мабуть вона ой в Дунай-річку віднесла. (двічі)

«Ой пливи, пливи, ой мале дитя ріками,
А я піду ой погуляю з дівками». (двічі)

Ой мабуть тобі ой з дівчатами не гулять,
Ой мабуть тобі ой мале дитя колихать. (двічі)