Viburnum is high, the valley is wide

Калина висока, долина глибока, аж додолу гілля гнеться. (двічі)

А під тією калиною стояв козак з дівчиною,
Дівчинонька плаче та дрібними ридає, свою долю проклинає. (двічі)

Та якби ж була я оце знала, та не йшла заміж, та гуляла,
Гуляла б я в батька та в своєї матусі дівчиною молодою. (двічі)

А й заміж піти, треба знати, пізно лягти, рано встати,
Було в мене личко, та ще й чорнії брови, осталися гіркі сльози. (двічі)

Долина широка, калина висока,
Аж до долу гілля гнеться. (двічі)

Під той калиною, під той червоною,
Стояв козак з дівчиною. (двічі)

А дівчина плаче ше й гірко ридає,
Свою долю проклинає. (двічі)

Якби знала долю, якби ж знала долю,
Не стояла б я з тобою. (двічі)

Простояла щастя, простояла долю,
Дівчиною молодою. (двічі)

А під тію калиною, стояв козак з розвідною.
Розвідная плаче, сльози проливає, свою долю проклинає. (двічі)

Ой якби я була знала, не йшла б заміж та гуляла,
У рідного батька, у рідної неньки жила, горя я не знала. (двічі)

А тепер я мушу знати, а тепер я мушу знати,
Пізненько лягати, раненько вставати, свою долю проклинати. (двічі)

Чого, соловейко, смутний, нє вєсьолий?
Та й головку повєсєл, зьорна й нє клюйош?

Голову повєсіл, зьорна й не клюйош,
Та й клювал би я зьорна й, так волюшки й нєт.

Клювал би я зьорна, так волюшки нєт,
Та й спєвал би я пєсню й, так голоса й нєт.

Співал би я зьорна, так голоса й нєт,
Та й золотая клєтка зсушила мєня.

Залатая клєтка зсушила мєня,
Та й молодая дєвка по саду й гуля.

З ким я буду сю ніч спать, вечероньку вечерять? (двічі)

Сама сяду край стола, повечеряю й сама. (двічі)

А мій милий на Дону, я й до нього полину. (двічі)

Всю й долину й обійшла, а милого й не знайшла. (двічі)

Тільки знайшла калину, миленького могилу. (двічі)

Я до неї припала, горько плакать начала. (двічі)

Вставай, милий, не лежи, путь-дорожку покажи. (двічі)

З ким ти, мила, сюда йшла, шо ти мене тут знайшла? (двічі)

Не з бурею, ні з дощем, а з жаллю і з плачем. (двічі)

Осталася сирота,
Моряк взявся та й поїхав,

Осталася сирота.

Сиротою неякою,
Як людською клеветою.

Сиротою неякою,
Як людською клеветою.