Gylia, gylia, gray geese

Ой коли ж той вечір та й повечоріє,
Може мій миленький та й до мене прийде.

Та й до мене прийде,
ой пойшлі до мене, до моєї хати.

До моєї хати,
До того віконця, що й лягаю й спати.

Що лягаю спати,
Ніхто й не почує, ні батько, ні мати.

Ні батько, ні мати,
А батько почує, скаже: "Хай ночує!".

Скаже: "Хай ночує!",
А мати узнає, скаже: "Хай гуляє!".

Та й усі зорі зайнялися, та й а місяць підбився,
Та й усі хлопці на улиці, та а й мій опізни(вся).

Та ой чого ж він опізнився, та й що дома нимає,
Та й в чистім полі край Дунаю ж, та й коня напува(є).

Та й а кінь ірже, та й води не пʼє, он дорожечку чує,
Та й десь мій милий чорнобривий та й з другою ночу(є).

Та й ночуй, ночуй, розсукин син, та й ночуй, пригортайся,
Та й а до мене, молодої, та й повік не верта(йся).

Ой орьол, ти й орьол, ти товаришу мой,
Ти літаєш високо, ти биваєш далєко.

Ти літаєш високо, ти биваєш далєко,
Чи не був ти, орьол, над моєю стороной?