Digital archive of folklore

Ой петрівочка, мала нічка,
Не виспалась наша діво(чка).

Це треба рано й уставати,
Да й капусточку полива(ти).

Да череди гнала, задрімала,
На пеньки ноги позбива(ла).

На пеньки ноги позбивала,
На шпички очі повийма(ла).

Як жила удова на край села,
На край села, на подолі. (двічі)

Та на край села, на подолі,
Та не мала удова ні щастя, ні долі. (двічі)

Тіки мала й удова дев’ять синів,
Дев’ять синів, десятую дочку. (двічі)

Дев’ять синів, десятую дочку,
Десятую дочку – Анюточку. (двічі)

(Сини поросли та в разбой пішли,
А дочка зросла, за крамарика пішла.
Як поїхав же крамар у Крим крамувати,
Та й став під ліском нічку ночувати.
Та й десь узялось три розбойники,
Вони того крамаря взяли зарубали,
А з крамаршой спати полягали.
Один каже: «Давай зарубаймо»,
Другий каже: «Давай не займаймо»,
Третій каже: «Давай розпитаймо».
«Крамаруша, ти душа, із якого ти села?»,
«Я з села недалекого, із роду небагатого.
Як жила удова на краю села,
На краю села, на подолі.
Та й не мала удова ні щастя, ні долі».
«Ой Боже ж мій, шо ж ми наробили,
Та ми свого зятя навік погубили,
А свою сестру та й осиротили».)

Ой як посію та жита жменю,
Й а другу ячменю.

А другу ячменю,
Та як уродить та жито рясне,
Та й нікому й буде жать.

А й нікому буде жать,
Та вийди, дівко, та вийди, красна й,
Поможи мнє жито жать.

Поможи мнє жито жать,
Та й ой рада б я та й виходити ж,
Край воріт тече ріка.