Digital archive of folklore

Та й сів Сус Христос та й вечеряти.

Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям і на здоров’ю!

Та прийшла к йому та й Божая мати.

Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям і на здоров’ю!

Як піду я в ліс по дрова, наламаю (лому),
Завіз мене мій миленький в чужу, в чужу й стороно(ньку).

А в чужій сторононці ні батька, ні неньки,
Только поють в саду зеленом солов’ї, поють соловей(ки)

Пойте, пойте соловейки всими голосами,
А я вийду в сад зелений, вмию… вмиюся сльоза(ми).

Як зломлю я з рози квітку, та й пустю на воду.
Пливи, пливи, з рози квітка, аж до, аж до мого дом(у).

Плила, плила з рози квітка та й стала кружиться,
Вийшла й з хати стара й мати та й ста… та й стала жури(ться).

“Ой, чого ж ти, моя доню, така стара стала?
Чи тя милий не кохав же, чи свекруха й обіжа(ла)?”

І милий кохав, і свекруха не обіжала,
Знать судьба моя такая, рано, рано й старой ста(ла).

Їхали козаки із Дону додому,
Прив’язали Галю до сосни косой.

“Ой ти, Галю, Галю молодая,
Ой поїдем, Галю, з нами козака(ми).

Ой поїдем, Галю, з нами козаками,
Краще тобі буде, ніж в рідної ма(ми)”.

Їхали козаки, сосну підпалили,
Сосна догоряє, Галя вимовля(є).

Галя вимовляє: “А хто дочок має,

А хто дочок має, гулять не пуска(є)”.

“Чого не прийшов, як місяць зійшов,
Як я тебе ждала?
Чи коня не мав, чи стежку не знав,
Чи мать не пускала?”

“І коня я мав, і стежку я знав,
І мати пускала.
Найменша сестра, бодай не зросла,
Сідельце сховала”.

Найстарша сестра сідельце знайшла,
Коника сідлає:
“Їжжяй, братіку, до любов свої,
Котра тебе ждала”.