Купальські
Купальські пісні — це яскраве й доволі рідкісне явище в фольклорній спадщині. Що таке купальські пісні? Це обрядові співи, які виконують у період літнього сонцестояння, коли, за народним уявленням, природа досягає своєї найбільшої сили. Цей період також збігається з Петрівським постом, під час якого і святкували Купала. Петрівчані та купальські пісні подібні за мелодикою й тематикою. Купальськими називають ті, що виконуються саме в день свята.
З кожним десятиліттям дослідження народної культури цих пісень вдається зафіксувати все менше. До того ж, це свято відзначається не в усіх регіонах України, хоча день літнього сонцестояння вважається ключовою датою народного календаря. На щастя, Слобожанщина зберегла чимало купальських пісень аж до кінця ХХ століття. Варто зазначити, що в ХХ столітті купальські традиції зберігались краще, ніж інші календарні свята, бо язичницьке походження свята не викликало переслідувань.
У нашому архіві — десятки прикладів, коли купальські пісні виконувалися під час ритуалів прикрашання дерев, пускання вінків, стрибків через вогонь і обрядового «топлення» ляльок. Дівчата водили хороводи, співали ліричні пісні з характерними приспівами «Купала на Йвана!» або подібними звертаннями. Окрім ліричних наспівів, зустрічаються й короткі купальські приспівки — жартівливі, з простими сюжетами й легкою мелодикою.
| Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Як посію рожу та над водою | Купальські | с. Клюшниківка, Миргородський район | 02:08 |
Як посію рожу та над водою, Стороною дощик, та й стороною, Та й на мою рожу а червоную, Та й на мою м’яту кучерявую Шо у мене коса та й до пояса, | ||
| Як посію рожу та й над водою | Купальські | с. Клюшниківка, Миргородський район | 03:34 |
Як посію рожу та й над водою, Стороною дощик та й стороною, Та й на мою рожу а червоную, Та й на мою м’яту кучерявую, Шо у мене коса та й до пояса, Як піду я до батенька попрошуся, Я й сам, доню, не піду, і тебе не пущу, Купався Йван, довелося й нам, Купалочка, де твоя дочка? Ой, льон, рубай льон, | ||
| Ходить кониченько понад гречкою | Купальські | с. Клюшниківка, Миргородський район | 01:20 |
Ходить кониченько понад гречкою, Ой, постой же, коню, я осідлаю, Ой, чи вона жива та чи здорова, | ||
| Іван купавсь та й нам придавсь | Купальські | с. Шарівка, Валківський район | 00:57 |
Іван купавсь та й нам придавсь.
Цвіти рвали, віночки в’язали. Віночки в’язали, на воду кидали. На воду кидали, вогні зажигали. Вогні зажигали, з святом поздоровляли. | ||
| Ої чий же то льон | Купальські
1
Інформації | с. Добропілля, Валківський район | 02:33 |
Ої чий же то льон та й заріс бур’яном, (Ой чи я ж то молода та не виполола?) То ж Маренчин же льон, що заріс бур’яном, | ||
| Було у вдови дві дочки | Купальські
1
Пісні з особистого та родинного життя | с. Крячківка, Пирятинський район | 02:17 |
Було в вдови дві дочки, (двічі) Старша меньшу питає, (двічі) Старша меншій відмовля, (двічі) Ходьом, сестро, до броду, (двічі) Подивімось у воду, (двічі) Старша меншу попхнула, (двічі) Пливи, сестро, потопай, (двічі) | ||
| Та купався Іван | Купальські | м. Балаклія, Балаклійський район | 00:26 |
Та купався Іван Та купався Мусій, На калині роса впала, | ||
| Кроповоє колесо | Купальські | с. Польова, Дергачівський район | 00:15 |
Кроповоє колесо, | ||
| Як посію рожу да над водою | Купальські
1
Петрівчані | с. Крячківка, Пирятинський район | 01:20 |
Як посію рожу да над водой(ю), Чи не піде дощик да стороною Да на мою рожу да червоную, Да на мою м’яту кучерявую, | ||
| На Петра хліб пекла | Купальські | с. Петропілля, Лозівський район | 00:15 |
На Петра хліб пекла, |
Купальські пісні звучали на фоні яскравих обрядових дій. Усі етапи святкування супроводжувалися співом. На Слобожанщині зафіксовано багато варіантів святкових дерев і ляльок, які були головним символом і зазвичай називались «маринками». Їх виготовляли з гілок вишні, клена татарського, трави (будяка, куги, соломи), глини, одягу. Прикрашали стрічками, квітами, ягодами. До свята готували частування: яєчню, молоду картоплю, сало, вишневе «вино». Купала – свято, коли можна було виявити і знешкодити відьом, зібравши цілющий попіл від багаття. Водили хороводи, палили вогнища, стрибали через них і через купи кропиви чи будяків. Завершувалося святкування ритуалом «топлення» головного символу — дерева чи ляльки (у річці, ставку або копанці), а також пусканням вінків на воду. Саме в ці моменти купальські пісні виконували з особливим натхненням і вірою у їхню магічну силу.
Магічний зміст свята давно втратився. Уже з ХІХ століття Купала набуло розважального характеру, а з часом стало частиною дитячого фольклору.
