Головна
Весільні

Весільні

За століття розвитку самобутньої української культури весільний обряд став складним дійством, насиченим магічними ритуалами, чудовими піснями й яскравими розвагами. У весіллі відображалися всі соціальні та культурні надбання громади, правила і моральні норми – шанування померлих предків і живих родичів, односельців, переживання за щасливе майбутнє молодої пари, міцність шлюбу, народження дітей, добробут і мирне співіснування членів громади. Тож весілля ніколи не було лише сімейним святом. Без розігранного «для людей» сільського весілля навіть за умови вінчання (чи пізніше розпису в РАГСі) громада не визнавала законність одруження.

Українські весільні пісні формувалися століттями, створюючи певну музичну структуру обряду. Оскільки деякі весільні традиції зберігалися ще до останніх десятиліть, цей жанр на Слобожанщині та Полтавщині є одним із найповніше збережених у фольклорі. В деяких селах наприкінці ХХ ст. ще вдавалося записати повний весільний обряд із піснями, загальна кількість яких у межах одного села могла сягати від 100 до 200 зразків.

Велика група пісень, очевидно найдавніша, пов’язана зі старовинними ритуалами: випіканням весільних хлібів, запрошенням гостей, викупами, благословінням молодих, проводами до шлюбу, оберегами під час перебування на вулиці чи в дорозі. Наспіви таких пісень зазвичай містять інтонації заклику, своєрідного сигналу-сповіщення. Більшість відомих весільних приспівок коментували дії учасників, висміювали їх, найбільше – дружок та бояр. Це були короткі, жартівливі мелодії, які звучали впродовж усього весілля безперервним потоком. Під час застілля дружки-подруги нареченої виконували ліричні весільні пісні, схожі за змістом на побутові. Серед них зустрічаються зразки сирітської лірики, якою підтримували наречену-сироту, вшановуючи її померлих батьків.

На Слобідській Україні та Полтавщині весільні пісні майже завжди багатоголосні – з одноголосними або парними заспівами-перегуками. Виконувалися вони відкритим, яскравим тембром. Проте існують унікальні місцеві традиції, де збереглася особлива манера співу «тончиком» – високим писклявим голосом. На Харківщині в деяких селах усі весільні пісні співалися виключно так (с. Яковенкове, с. Шолудьківка), а на Полтавщині та в інших селах Харківщини цей тембр був доповненням до звичного горлового звучання основних голосів.

Весільні пісні майже безперервно звучали від початку підготовки до весілля (випікання короваю) до його завершення на другий післявесільний день. Співали їх переважно жінки (коровайниці, дружки, свашки), але в окремі моменти долучалися й молоді бояри-хлопці.

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 02:07 100	Ой із-за гори кам’яної	Весільні	с. Терни, Лубенський район	02:07	Ой із-за гори кам'яної, Сонце вгору йде, А дівчина до батенька, На пораду йде.Ги! Ой порадь, порадь, мій батенько, Порадь же й мене, А як прийду повінчана, Чи приймеш мене? Ги! Ой одрізана скиба хліба, Та й не притулю, А як прийдеш повінчана, То я й не прийму.
0:00 03:42 100	Полети соколе далеко у поле	Весільні	с. Геніївка, Зміївський район	03:42	Полети, соколе, далеко у поле, Полети, соколе, далеко у по(ле). Там твою сокілку галочки обсіли, Там твою сокілку галочки обсі(ли). Нехай сідают, як сами знают, Нехай сідают, як сами зна(ют). Я свою сокілку між ними пізнаю, Я свою сокілку між ними пізна(ю). Галочки - чорненькі, сокілка - сизенька, Галочки - чорненькі, сокілка - сизе(нька). Полети, Мишечка, далеко у поле, Полети, Мишечка, далеко у по(ле). Там твою Катрусю дружечки обсіли, Там твою Катрусю дружечки обсі(ли). Нехай сідают, як сами знают, Нехай сідают, як сами знают. Я свою Катрусю між ними пізнаю, Я свою Катрусю між ними пізнаю. Дружечки - в квіточках, Катруся - в віночку, Дружечки - в квіточках, Катруся - в віно(чку).
0:00 01:09 100	Ненько моя, та й не гай мене	Весільні	с. Басове, Золочівський район	01:09	Ненько моя, та й не гай мене, Ненько моя, та й не гай мене, Ненько моя, виряжай ме(не). Тепер нічка та темненькая, Тепер нічка та темненькая, Дороженька далеченька(я). Будем їхать та й заблудимо, Ми поїдем та й заблудимо, І Валюшу та й загуби(мо).
0:00 03:23 100	Ой де великий двір	Весільні	с. Клюшниківка, Миргородський район	03:23	Ой де великий двір, а маленький збір, Не вся моя же родинонька, Не вся моя же родинонька. Ой нема родини ні половини, Ні батенька ж з України, Ні батенька ж з України. Ой пошлю соловейка, пошлю маленького, По батенька ж, по рідненького, По батенька ж, по рідненького. Ой іще соловейко не долітає, А батенько ж надогад знає, А батенько ж надогад знає. Ой чого ж ти летиш, мій соловейко, І з якими ж звісточками, І з якими ж звісточками? Од твого дитяти, од сиротяти, Що нікому ж порядку дати, Що нікому ж порядку дати.
0:00 00:22 100	Моя ти душенько, молода Марійко	Весільні	с. Писарівка, Золочівський район	00:22
0:00 03:36 100	Віддала мене матуся моя	Весільні	с. Писарівка, Золочівський район	03:36	Віддала мене матуся моя за далекиї гори, - двічі Та й заказала, заговорила, щоб сім год не ходила, - двічі Не ходила год, не ходила два, а на третій спочила, - двічі Ой як схватюся, перекинуся сивою зозулею, - двічі Та й сяду, впаду в батенька в саду на солодкій яблуні, - двічі Буду кувати, не промовляти, щоб не впізнала мати, - двічі Ой вийшла мати в сад воду брати, ще й зозулю слухати, - двічі Я й не зозуля, я й не лугова, я твоя домашняя, - двічі
0:00 01:17 100	Жалько ж мені батькового двору	Весільні	с. Софіївка Каховський район	01:17	Жалько ж мені батькового двору, Жалько мені батькового двору, Що нікому ходити по йо(му). Та тільки жи було б Лєночки ходити, Тільки було би Лєночки ходити, Та й та пішла жи свикрусі жи годи(ти). Ой годи жи, доню, старому й малому, Годи, доню, старому й малому, Ще й і Васічке жи молоденько(му).
0:00 00:17 100	Відчиняй, свате, хату	Весільні	м. Маріуполь	00:17	Приїзжають до двору, до женіха. Співають там: Відчиняй, свате, хату, Відчиняй, свате, хату, Бо не влізе перезва в хату. Як не влізе в хату, То полізе на хату.
0:00 01:24 100	Ой по нашій вулиці роза цвіте	Весільні	с. Некременне, Олександрівський (Краматорський) район	01:24	Раніше, коли дівчина виходила заміж, був такий дуже хороший звичай: старша дружка водила наречену, ходили із шишками, заходили у двір до родичів, до сусідів, кланялися, запрошували на весілля і давали шишку, а із-заді чоловік десять ішло дівчат, дружки, які співали пісні. Ось ми зараз їх проспіваєм. Ой по нашій вулиці роза цвіте, Молодая Галочка заміж іде. Ой казала Галочка: «Заміж й не піду», Ой казала Галочка: «Погуляю, Русою косою пома(ю)». У!
0:00 00:37 100	Ой ішли же дружечки рядочком	Весільні	с. Некременне, Олександрівський (Краматорський) район	00:37	(Ой) ішли же дружечки рядочком, Та ж повз вишневеньким садочком, Та й зломили гілочку зелененьку, Уквітчали Галочку молоде(ньку). У!

Перша
1
2
3
4
5
6
Остання