Цифровий архів фольклору

Ой верба, верба, де ти зросла?
Що твоє листячко вода знесла. (двічі)

Знесла, знесла тихо й вода,
А я й молодая, як ягода. (двічі)

А в поля, в поля сам Господь ходя,
Сам Господь ходя, ще й Матір Божа,
Ше й матір Божа ризи носила,
Ризи носила, Бога просила:
Зароди, Боже, жито-пшеницю,
Жито-пшеницю, всяку пашницю,
Сєю, вєю, з Новим Годом поздоровляю!

Леле, леле, кітку,
Та вкрав у нас квітку,
Положив на повітку,
Повіточку завалив,
Бабі ножку прибив,
І телятко убив,
Телятко ревнуло,
А люди почули.
Попові сказали.
Піп з хати -
Побив собі п'яти,
А попадя з хижки -
Погубила книжки.
Шукали, шукали - не найшли,
Заплакали та й пішли!

На коміні чашка стояла,

На коміні чашка стояла,
(засоромилася проспівати щось подібне до " а в ту чашку дружка (або кішка) насцяла")

Та оддай ти ту чашку,
Частувати старшу сва(шку).

Стелили мости з калини-трости,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Через ті мости бігла коляска,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

А в тій колясці - дівка в наряді,
Калина, калина рясна,
Дівчока красна й дівчина.

Зустріло її три розбойнички,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Загадали їй дві загадочки,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Як одгадаєш - батькова будеш,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Не одгадаєш - то наша будеш,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Ой шо ж то росте без коріннячка?
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Ой що ж то горить без полум’ячка?
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

А зоря горить без полум’ячка,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

А камінь росте без коріннячка,
Калина, калина рясна,
Дівочка красна й дівчина.

Я варенички варила, (двічі)
Я варенички варила, поки пелену спалила. (двічі)

Та нікому не кажу, (двічі)
Та нікому не кажу, що без пелени хожу. (двічі)

Чи не той то Микита, (двічі)
Чи не той то Микита, що на йому сіра свита. (двічі)

Під віконцем зігнувся, (двічі)
Під віконцем зігнувся – чи не вийде Маруся. (двічі)

А Маруся виходить, (двічі)
А Маруся виходить ще й варенички виносить. (двічі)

Я й варенички забрав, (двічі)
Я й варенички забрав, і Марусю цілував.(двічі)

Пішла мати, пішла я напувати бугая,
Я за його:" Бицю, бицю!", а він лізе під спідницю.

Ой мамінька, я українка,
За козака вийду замуж, буду барінька.

Ми з подружкою вдвойом молотілі в полє льон,
Молотілі, говорілі, давай замуж не пайдьом!

Ой не ходи, та розкудрявче, понад моїм садом,
Не товчи же, розкудрявче. ой саду-виногра(ду).

Не для тебе сад(и) садила, не я й поливала,
Для того сад садила, кого я люби(ла).

А ми коровай місили,
При мосточку коровай ложили,
Ще й дійницю масла,
Щоб коровай удався,

Щоб коровай схопився,
Ще й гарно загніти(вся).

Я в середу родилася, кажуть люди- горе.
-Не йди, дівко, за старого, бо й борода коле. (двічі)

А йди, дівко, за такого, що не має вуса.
Він на мене кивне, моргне, а я засміюся. (двічі)

Мила хату, мила сіни - та й засміялася.
Вийшла мати із кімнати -та й догадалася. (двічі)

-Знаю, знаю, моя доню, чого ти смієшся,
Полюбила козаченька, та й не признаєшся. (двічі)

Сорока-ворона,
На припічку сиділа,
Хурделичку вертіла,
Діткам кашку варила,
Цьому дам, цьому дам,
Цьому дам, цьому дам,
А цьому не дам!

Цей болван, головань,
І діжі не місив,
І води не носив,
І дров не рубав,
І хлібця не пік,
Він з хатки втік!

Цьому нема!

Короваю, наш раю,

Короваю, наш раю,
Я тебе вбираю,
В режевії квіти,
Щоб не був серди(тий).

Чумаче, чумаче, чого зажурився,
Чи воли пристали, чи з дорожки збився?

Воли не пристали, з дорожки не збився,
Того зажурився, без долі вродився.

Того зажурився, без долі вродився,
Як піду я в поле шукать собі долі.

Як піду я в поле шукать собі долі,
Не найшов я долі - найшов синє море.

Не найшов я долі - найшов синє море,
А в тім синім морі самі риболовці.

А в тім синім морі самі риболовці,
Ой, ви, риболовці, ви, вдалі молодці.

Ой, ви, риболовці, ви, вдалі молодці,
Ви закиньте сєті через бистрі рєки.

Ви закиньте сєті через бистрі рєки
Та й піймайте долю парню молодому.

Та й піймайте долю парню молодому,
Не піймали долю, а піймали щуку.

Не піймали долю, а піймали щуку,
Щука-риба грає, собі пару має.

Щука-риба грає, собі пару має,
Мені, молодому, парочки немає.

Мені, молодому, парочки немає,
Тільки мені пари, що очиці карі.

Дівка Маринка льон полола, та й не виполола,
То за тим, то за тим, то за Йваном молодим,
Купала на Йвана, Купала на Йвана!

Купався Іван, доведеться і нам,
Купався Мусій, доведеться й усім!
Купався Денис на коляці завис,

Ой чий же то льон, що заріс бур’яном?
Купала на Йвана, Купала на Йвана!

Купався Іван, доведеться і нам!
Купала на Йвана, Купала на Йвана!

Купався Мусій, доведеться й усім!
Купала на Йвана, Купала на Йвана!

Купався Денис на коляці завис,
Купала на Йвана, Купала на Йвана!

То ж Марійчин льон, що заріс бурьяном,
Купала на Йвана, Купала на Йвана!

Купався Іван, доведеться і нам!
Купала на Йвана, Купала на Йвана!

Я й на Йвана хліб саджала, а на Петра вибирала,
Купала на Йвана, Купала на Йвана!

А у Йвана жінка Ганна, а в Мусія Федосія,
А в Дениса жінка лиса!
Купала на Йвана, Купала на Йвана!

Купався Іван, доведеться і нам!
Купала на Йвана, Купала на Йвана!

Купався Мусій, доведеться й усім!
Купала на Йвана, Купала на Йвана!

Купався Денис на коляці повис,
Купала на Йвана, Купала на Йвана!

Кую, кую ножку,
Піду на дорожку,
Куплю черевички
Малі, невеличкі…

Та ой ходила ой дівчинонька по садочку,
Підколола ой білу ножку на трісочку. (двічі)

Ой болить моя біла ножка, болить больно,
Ходив козак ой до дівчини так недовго. (двічі)

Ой ходив козак та й до дівчини три годочки,
А дівчині а й здалося три деньочки. (двічі)

Ой забирають та й миленького у солдати,
Та й не вспіла ой дівчинонька розпитати. (двічі)

Ой розпитати:
"Ой чи мені заміж іти чи гуляти?". (двічі)

Ой гуляй-гуляй, дівчинонько, як гуляла,
Чеши, чеши та й русу косу, як чесала. (двічі)

Чеши, чеши русу косу, як чесала,
Та не стели постіль білу, як ти слала. (двічі)

Бо він твою постіль білу перемаже,
Ходитиме, любитиме - всім розкаже. (двічі)

Бо він твою постіль білу перетопче,
Ходитиме, любитиме – та й не схоче. (двічі)

Від поля до поля виросла тополя,
Признайся, козаче, коли буду твоя? (двічі)

Ой пусти, дівчино, камінь за водою,
Тоді я, дівчино, буду жить з тобою. (двічі)

Пощитай, дівчино, ті зорі на небі,
Тоді я, дівчино, вернуся й до тебе. (двічі)

Ой як тяжко й важко ті зорі щитати,
Й а ще тяжче, важче тебе забувати. (двічі)