Чумаче, чумаче

А в саду зеленім під дубом рясним,
Та й козак на дівчину й головку ж склонив. (двічі)

Та нашо ти божився, й нашо клятьбу дав?
Та й любити ж до гробу мене ж й обіщав. (двічі)

Оце ж та й доріжка й до милого й лежить,
Та й не можу, й козаче, без тебе ж прожить. (двічі)

Та піду до ворожки й нехай погада,
Та яка ж мені карта й на серце випада. (двічі)

Та випала карта й бубновой валєт,
Та ждала ж й ожидала, а милого ж нєт. (двічі)

Вернувся мой милой в дванадцять часов,
На стіл похилився ще й важко здихнув. (двічі)

Чого, чого, милой ,тоска наляга?
Та навєрно задумав бросати меня? (двічі)

Чого, чого милой вчора не прийшов?
"Вийшов на крилєчко, дрібний дощ ішов." (двічі)

"Одури, козаче, ти батька своєго,
До утра гуляла – дощу не було." (двічі)

Та й ходив чумак, та й ходив бурлак,
Ой, сім год по Криму. (двічі)

Та й не случалось та й причиноньки же,
Ой, од роду йому. (двічі)

Та й як случилась та й причинонька же,
Ой, чумак болєн. (двічі)

Та й болєн чумак та й болєн бурлак,
Ой, болєн-нєздоров. (двічі)

Та й лежит чумак, та й лежит бурлак,
Ой, болєн-нєздоров. (двічі)

Та й ходив чумак, та ходив бурлак
Сім год по Криму.

Сім год по Криму,
Та не случалось та причиноньки
Ізроду йому.

А як случилась та причинонька
Із Криму йдучі.

Та сірі воли похрамали
А чумак болєн став.

Та болять ручки, та болять ножки,
Та болить голова.

А бідна моя та голівонька,
Що товарища нема.