Ой не ходи, та розкудрявче

Ой, діжечка, діжечка та й дубовая же, ей,
Та й солодкая бражечка та й медовая.

Ой, ой медовая же, ой,
Ой, а з ким тую бражечку та й будемо пити?

Ой, та й будемо пити же, ой,
Та й без милого дружечка, та й худо жити.

Ой, та й худо жити же, ой,
Та й як поїхав миленький та й в городочок.

Ой, та й в городочок, гей,
Та й не на довге врем’ячко, ой, на часочок.

(Кричала, гукала — він не слише,
Кивала платочком — він не виже.)

Чумак водку п'є, в нього гроші є,
Ой за ним, за ним його рідна мати дрібні сльози ллє. (двічі)

Ой синочок мій, дитино моя,
Ой бросай, бросай горілочку ж пити, бо проп'єш коня. (двічі)

Ой мати моя, ой не брошу я,
Ой я й не брошу же горілочку пити, бо солодкая. (двічі)

Ой синочок мій, дитино моя,
Ой бросай, бросай вдовицю любити, бо зведе з ума. (двічі)

Ой мамо моя, та й не брошу я,
Я не брошу вдовиці любити, бо красивая. (двічі)

Та ой не ходи ой, розкудрявче,
Ой коло мого же саду же,
Та й не топчи же, а й, розкудрявче, же,
Ой саду-виногра(ду).

Ой не для того та й сад садила,
Ой кого ж я любила же,
Ой задля того же ой поливала,
Ой кого цілува(ла).

Ой цілувала та й милувала,
Ой хорошого же парня,
Та й хорош парень та й розкудрявче же,
А в його кудрі в'ю(ться).

Ой він киває, та він моргає,
Ой дівку викликає же:
«Ой вийди, дівко, же, ой вийди же, красна,
Ой на нове криле(чко).

Ой вийди, дівко, та й вийди, красна
Ой на нове крилечко же,
Та й промов, дівко же, ой промов, красна,
Ой хоть одно слове(чко)».